У Євангелії від Матвія сказано: «Ви ж про війни почуєте, і воєнні чутки, – глядіть не лякайтесь…»
Ми, як народ України, християни, не повинні боятись того, що трапляється сьогодні. Так, кожен з нас наляканий і це цілком нормально, адже нам є за кого хвилюватись. У когось старенькі дідусі та бабусі, батьки, діти та онуки. Ми маємо за що боротися! І ми маємо заради кого перемагати!
Ось вже кілька днів наша хоробра армія – наші чоловіки, брати та сини відвойовують у загарбника наші міста і села. Що ж в цей час робити нам, жінкам?
Пам’ятаймо: найгірше, що ми можемо зробити – впадати у відчай. Так, нам, жінкам, це властиво. Та хочеться запропонувати інший метод. Давайте також воювати! Так, я закликаю брати зброю, проти якої не вистоїть жодна артилерія – це молитва!
Саме молитва матері за сина оберігає його на передовій. Ми віримо, що Ангели Божі знаходяться зараз разом з нашими хлопцями, адже вони не нападають, а захищають. Кожного з нас. У Біблії сказано: «…бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі…ось Бог помагає мені, мій Господь серед тих, хто підтримує душу мою.» Це Псалом 53. Молитва Царя Давида, який багато воював, але отримував перемогу завдяки Божій підтримці.
Той само Бог, Який допомагав колись царю Давиду у його нелегких боях допомагає сьогодні й нашим воїнам. Не знаю, як вам, а мені це дає неабияке підбадьорення і ні, не надію, а тверду впевненість у нашій перемозі. Адже за нас воює Господь!
Я хочу, щоб Україна стала на коліна! Ні! Не перед ворогом! Я хочу, щоб ми всі стали на коліна в молитві перед Богом, Який не одну сотню років веде Україну! Ця війна не тільки проти українського народу. Це війна проти Того, Хто за ним стоїть. Я вірю, що, Він, Господь врятує наш народ і скоро, дуже скоро, ми всі знову стоятимемо на колінах…у вдячній молитві дякуючи Йому за перемогу! Слава Богу! Слава Україні!
