Як не прикро, мені в цьому зізнаватися, але двоє дорогих мені людей, батько та чоловік, не можуть знайти спільну мову. Все через те, що батько вважає, що разом з Андрієм я не буду щасливою. Чоловік багато разів намагався налагодити з татом відносини. Допомагав йому з ремонтом машини, придбав багато приладдя, запрошував на рибалку, на шашлики, проте тато залишається непохитним у своїх переконаннях.
Ми одружені вже вісім років, за цей час встигли багато чого досягти. Я працюю завідувачкою відділення у дитячій лікарні, а от мій чоловік фотографом. Це дуже не подобається моєму татові. Він людина проста, все своє життя пропрацював на заводі, тому йому важко зрозуміти, що чоловік може мати творчу професію. Хоч Андрій доволі відомий у своїх колах професіонал, за одну фотосесію може заробити мою місячну платню, батька все одно це не переконує.
Ми виплатили кредит за власну квартиру, багато подорожуємо. Дітей у нас немає. Ми пройшли багато обстежень, здали купу аналізів, консультувалися не в одного лікаря, виявилося, що Андрій не може мати дітей. Коли це з’ясувалося, чоловік одразу запропонував розлучитися. Я довго думала, але вирішила залишитися з чоловіком, бо кохаю його. Батько мене не підтримав, він вперто хотів онуків, багато чого поганого наговорив, і що чоловік піде до іншої жінки з дитиною, а я залишусь сама, і що на подорожі та мандрівки у нас кошти є, а на лікування немає.
Я сподівалася на диво до останнього, але його так і не сталося, тому ми з чоловіком все ж розійшлися. Рік ми не бачилися, я дуже сумувала за Андрієм, часто згадувала наші спільні прогулянки, романтичні вечори, цікаві подорожі. До речі, про моїх батьків чоловік не забував, все одно продовжував підтримувати з ними зв’язок, цікавився їхніми справами, вітав зі святами. Коли Андрій зателефонував на мій день народження, привітав та запропонував сходити разом у кіно, я погодилась. Тільки під час зустрічі я зрозуміла, наскільки сильно скучила за своїм чоловіком, як мені його не вистачало весь цей час.
Зараз ми з Андрієм знову живемо разом, ми щасливі вдвох. Я не знаю, як сказати про це батькові, він буде дуже засмучений, адже він сподівався, що я знайду собі іншого чоловіка, від якого зможу народити дитину. Важко, коли тебе не розуміє та не підтримує найдорожча людина. Мені б дуже хотілося, щоб тато прийняв мій вибір та почав налагоджувати стосунки з чоловіком.
