На вихідних ми з чоловіком провідували наших батьків у селі, вони передали гостинців і для моєї молодшої сестри, тому я домовилась приїхати до неї в гості.
Ліда молодша мене на вісім років, нещодавно вона вийшла заміж та народила синочка Іванка. Як і всі молоді мами вона нічого не встигає, я намагаюсь допомагати сестрі, коли є така можливість. Проте бачимось ми не часто, живемо у протилежних кінцях міста, я багато працюю, маю інколи відрядження та своїх двох розбишак.
Ліда відчинила мені навшпиньки, малюк спав, але у мене задзвонив телефон і малий прокинувся. Я бачила, що сестра засмутилася.
-Не забудь добре вимити руки, – нагадала Ліда.
-З того, що ти привезла, мені нічого не можна. Невже так важко запам’ятати, – зітхала сестра.
-Якщо будеш чай, то постав, будь ласка, чайник, – покерувала вона з малим на руках.
-На руки я тобі його не дам, він знову розплачеться. Перекажи мамі, щоб не купували пластикових іграшок, лише дерев’яні.
Я вже готова була нагримати на сестру. Нічого страшного, що в Іванка буде пластикова іграшка, її легко мити, можливо, малому буде цікаво з рідною тіткою та рюмсати він не буде, і руки я вимила двічі, а чаю я не хочу.
А потім згадала, якою мамою сама була, особливо з першим сином. До хрестин взагалі у квартиру нікого не пускала, іграшки кип’ятила, підлогу двічі на день мила, нічого не встигала, а коли почали прорізуватися перші зуби, ненавиділа весь світ.
-Можна ми погуляємо з племінником на дворі?
Ліда погодилась, швидко нагодувала та одягла Івана, сім разів нагадала, щоб телефонувала у разі чого. Племінник поводився, як справжній чоловік, проспав дві години, тому я встигла сходити в магазин та за свіжими овочами на базар. Коли ми повернулись з прогулянки, сестра пішла переодягати сина, а я на кухню. Перемила швиденько посуд, приготувала котлети та овочі у пароварці. Я бачила, що сестру, щось турбує.
-Переживаю, щоб з Іванком все було добре. Я тут багато форумів проглядаю, передачі дивлюся, книжки читаю. Не знаю навіть, сидіти ще на тому тижні мав, а не сидить. Почала на прикорм броколі та кабачок давати, а він не їсть. Вночі його до себе в ліжко забираю, а не можна. Кажуть, що підгузки для хлопчиків шкідливі, але я без них ніяк.
Я заспокоїла сестру, що вона чудова мама, а у неї прекрасний син, їй немає чого перейматися та почала збиратися додому. Рада, що хоч трохи змогла розважити Ліду та допомогти їй.
