Так вийшло, що повний догляд та виховання дитини лягло на мої плечі. Я давно вже не працюю офіційно, але намагаюся допомагати своїй дружині, як тільки можу. Зазвичай, дружини йдуть у декрет та сидять з дітьми, але, скажімо, в нас не так, як у людей. У Люди робота одна з найоплачуваніших, вона працює програмістом. Не дивлячись на те, що вона жінка, вона змогла досягти того, чого хотіла. Їй це заняття подобається та моя дружина не бачить нічого такого в тому, щоб програмуванням займалася людина жіночої статі. Хоча колеги іноді недовірливо до неї ставляться, коли Люда пропонує якусь ідею, яка потім все одно втілюється у життя.
Через сильну зайнятість на роботі вона могла приходити додому дуже пізно, а іноді й під ранок. Все це сильно відображається на її здоров’ї та режимі сну, з цим я теж намагаюся їй допомогти. Допомога полягає у складанні деяких документів, у цьому я добре знаюся та друкую замість Люди, поки вона відпочиває. У принципі справляємося, ніхто з нас не скаржиться, але моїм батькам це чомусь не до душі.
– Як це так? Чоловік удома сидить, а дружина оре як кінь? Не порядок! – саме так постійно розпочинала цю розмову моя мама.
Ну, серйозно, нас це влаштовує. Ну ось така у нас родина, нічого не вдієш. Люді потрібна ця робота, вона дуже старалася, щоб вийти на такий рівень. Ми маємо свій порядок.
– Так сидітимеш без діла, кине вона тебе. Набриднеш ти Людці. Навіщо їй такий чоловік, як ти?
Взагалі-то я їй справді потрібний. Я виконую досить багато роботи по дому. Прибираю, навіть готувати навчився, чого раніше не вмів. Краще батьки пораділи б за мене, а ще краще, допомогли з дитиною хоча б. Ато вони просто приїжджають у гості на годинку, помилуються онукою, знову мені компасують мізки та їдуть назад додому.
Пізніше мама вирішила поговорити з моєю дружиною. Люді це на стільки не сподобалося, що висловила мені все, що думає про цю людину. Я такого не очікував, звісно, від неї, але варто було б. Тому що дружина працює не покладаючи рук, аби гроші були, а з рештою вона знає, що я впораюся з домашніми обов’язками однозначно.
Після розмови з дружиною я одразу набрав свою матір та попросив не чіпати Люду, їй і так зараз не солодко. На це вона мені сказала, що в цьому винен тільки я, дозволивши дружині так важко працювати, а сам сиджу вдома та прохолоджуюся.
Та й на цьому батьки не зупинилися. Вони до нашої дитини дібралися. Дочці вже п’ять років, але багато чого розуміє. Одного дня вона у мене запитала:
– Тату, а ти сидиш на шиї у мами, бо тобі ліньки працювати?
Мене шокувало таке питання. Я зовсім не очікував, що мама з татом скажуть таку нісенітницю власній онучці. Звичайно ж довелося провести розмову та пояснити дочці, що все це не так. Людмила була не менш шокована, тому вже особисто зателефонувала свекрусі та попросила її більше не приїжджати до нас додому.
Батьки влаштували скандал із цього приводу, мовляв, які ми невдячні.
Довго ще вони тиснули на нас із тим, що наша сім’я якась ненормальна. Повторювали, що чоловік має працювати, а дружина – сидіти вдома з дітьми. Вони не хочуть розуміти, що зараз двадцять перше століття надворі та що в сім’ях уже все можливе. Загалом люди старого загартування.
Якось Люда повернулася додому в дуже поганому стані. В неї піднялася температура, був мандраж. Про це, звісно, дізналися свекруха та свекор, кулею прилетіли до нас із новими звинуваченнями в мій бік:
– Ось до чого ти довів свою дружину!!
Люда не витримала такого чергового тиску та, попри своє самопочуття, буквально вигнала їх із нашого будинку. Вже після цієї ситуації вони до нас більше не приїжджали та не дзвонили. Тепер нам живеться набагато легше та спокійніше. Людмила швидко одужала завдяки мені, якби я не знав що робити, то вона б ще довго пролежала на лікарняному вдома.
Приблизно два роки ми прожили в тиші та спокої, поки моя мама не подзвонила мені та не почала вибачатися. Каже, що дуже скучила за онукою, хоче знову почати їздити до нас у гості з батьком. Хотілося б мені повірити їй, але не стану, я чомусь впевнений у тому, що все буде так само як і раніше. Нічого не зміниться.
Люда повністю зі мною солідарна, їй вистачило останнього випадку, коли вона хворіла.
Страшно уявити, що буде, якщо захворіє наша дочка, як бабуся з дідусем на це відреагують. Тому домовилися з ними тільки на те, щоб ми часто розмовляли через телефон та відеозв’язку, так буде набагато простіше.
