Батьки, чиї діти ходять у садочок, напевне мене зрозуміють. Бо стовідсотково кожен із них хоча б раз стикався з обміном іграшок серед дітей у групі. Дитина обов’язково зламає, загубить або принесе додому не свою іграшку, обміняється з другом чи подарує її найкращому товаришу.
Через півроку, як донька пішла до садочка сталася наша історія. Ще у три роки ми прокололи донці вушка, мої батьки подарували їй невеличкі, але дуже гарні сережки у вигляді квіточки. Вони дуже подобалися Соні, та як виявилося не тільки їй. Донька дівчинка активна, весела, непосидюча, ватажок компанії.
Одного разу я забрала Софію після роботи з садочка та вже вдома виявила, що у доньки лише одна сережка. Я зателефонувала виховательці, вона пообіцяла зранку все з’ясувати. Соня мовчала, мов партизан. Було дуже дивно, застібка на сережці не могла сама розстебнутися, але донька вперто нічого не розповідала, не піддавалася ніяким вмовлянням. Я дуже засмутилася, сережки справді були гарні та дорогі, як пам’ять.
Наступного дня ввечері мене чекала цікава історія виховательки. У доньки є подруга Катя, вона з багатодітної та не зовсім благополучної родини. Катя прийшла у садок з великим красивим персиком. Під час прогулянки дівчатка заховалися за квітником та проводили обмін сережки на персик.
У доньки алергія на персики, а напередодні Катя теж приходила із великим та соковитим фруктом. Соня попросила поділитися, дівчинка не розгубилася та запропонувала обмін. На наступний день дівчата домовилися про новий бартер.
Дивною була реакція мами дівчинки, хоч я не сварилася, а просто попросила побалакати з донькою, повернути сережку та не давати дитині їжу з собою у групу. Жінка повернула сережку зі скандалом. Сказала, що не потрібно ходити з коштовними речами у садочок, що моя донька сама зробила подарунок її Катрусі, а тепер його забирає, а так негарно. Ми можемо собі дозволити собі купити інші сережки, а її донці ці дуже сподобались. Виходило так, що ми з Софійкою ще й винними залишилися.
