День почався якось незвичайно, певно магнітні бурі чи як там кажуть. Власне, я проспала будильник і стрімголов почала збиратися на заняття в університет. З кухні почулася гучна розмова, певно ранок не задався не лише в мене, батьки щось дуже голосно вияснювали, я підійшла до дверей, шум посилився, виявилося, що мама забула купити каву, а тато не може почати ранок без кави, і тут понеслося, за декілька хвилин я чула, про те, що тато вже цілий місяць не може відремонтувати дверцята на кухні, щоб не скрипіли. Я не ризикнула заходити на кухню, подумала ліпше перекушу бутербродом по дорозі, бо часу немає чекати, а першу лекцію я вже пропустила.
По дорозі я купила бутерброд з кавою, видихнула, все ніби стало на свої місця. Як я і думала, на першу лекцію я вже не встигла, тому одразу пішла чекати другу пару. День був тяжкий, всі чомусь саме сьогодні хотіли перевірити моє домашнє завдання, а я, як на зл0, саме сьогодні й не була готова.
Нарешті, я вдома, хочу їсти, швидко на кухню, нічого приготовлено не було, мама певно сьогодні була не в дусі, якщо холодильник порожній. Почувся скрип вхідних дверей, прийшов тато, сухо привітався, включив телевізор і зручно вмостився на дивані. Він був явно чимось стурбований.
Десь через пів години прийшла мама, сьогодні раніше, ніж зазвичай. Батьки переглянулися між собою і підійшли на кухню.
-Нам потрібно тобі дещо сказати.
-У мене буде сестричка! – не знаю чому, але це перше, що спало мені на думку, погоджуюся, невдалий жарт.
-Давай по дорослому – продовжував тато – розмова серйозна.
Він був явно стурбований і я лишила свої жарти. Тато продовжував говорити.
-Ти певно помітила, що останнім часом ми з мамою часто не знаходимо спільної думки, ми постійно сварим0ся, тому прийняли рішення, так буде правильно, ми будемо р0злучатися. Головне, щоб ти розуміла, ми все одно тебе дуже любимо, так буває в дорослих людей.
Мама мовчки сиділа, просто киваючи головою.
-Ви що, чому р0злучатися, скільки ви разом, 22 роки, і розлучатися, бо мама не купила кави чи через те, що в нас дверцята скриплять на кухні. Ви як діти!
Батьки мовчки сиділи, переглядаючись один на одного. Я пішла в кімнату, вирішила, що потрібно все обдумати, бо нічого не розуміла, що відбувається, яке р0злучення.
Зранку наступного дня я проснулася вчасно, вдома було тихо, я пішла на кухню і тут побачена картина мене явно здивувала: мама з татом разом пили каву, мило переглядаючись між собою, вони привіталися, тато запитав чи буду каву і підсунув табурет присісти. Я нічого не розуміла, ніби вчорашнього дня і не було. Але вирішила не підіймати вчорашню тему. Точно, вчора були магнітні бурі!
