Ми з Владою не планували дітей. Хоч я й хотів, все ж 5 років шлюбу! Та дружина казала, що хоче кар’єру будувати. Щоразу наші розмови з приводу батьківства відкладались. Так ми й жили – працювали, а на вихідних відпочивали: страшенний побут і ніяких планів. Я трішки вже й нервував, та не міг нічого Владі сказати, кохав дуже. Тим паче це її бажання і право – вирішувати, коли саме їй матір’ю ставати.
Якось я влаштувався в іншу фірму. Там пообіцяли зарплатню повище та графік роботи дещо кращий. Як виявилося моїм колегою був Віталій – друг дитинства Влади. Я з ним майже не спілкувався, лише у разі необхідності, аби робочі моменти уточнити. Та Влада говорила, що Віталій дуже хороша людина. Дружина почала напрошуватися на корпоративи, аби побачити свого друга.
На один з вечорів я запросив Владу. Там вона й представила мене Віталію. З того часу чоловік наче почав якось вороже дивитися на мене. Та я не звертав уваги, мені було все одно. Я працював вже на цій фірмі пів року і мені дуже подобалося. Одного вечора я повернувся додому й Влада сказала мені новину. Я спочатку дуже зрадів, та потім… Моє життя пішло шкереберть.
Моя дружина повідомила мені, що вагітна, але батько майбутньої дитини не я.
“Владо, що ти таке говориш? Як це не я?!”, – я не міг повірити у її слова.
“Розумієш, Віталій – це моє перше кохання і, мабуть, єдине. Я коли дізналася, що ви разом працюєте, будь-що хотіла його побачити… І ось… Якось у нас так вийшло”, – сказала Влада.
Після цих слів я, мабуть, нічого не чув, стояв просто наче викопаний. Виходить, не дарма Віталій так ворожо мене сприймав. Мені було боляче все це зрозуміти. Якщо Влада говорить, що він єдине її кохання? То, виходить, вона мене ніколи не любила? А заміж тоді навіщо за мене пішла? Я їй ці питання не задавав, все ж вагітних жінок не можна хвилювати, як би боляче вони тобі не робили.
Опанувавши себе, я промовив:
“Добре, Владочко, я зрозумів тебе. Ти можеш піти, як тільки тобі буде зручно. Віталій вже знає? Що ви плануєте? “
Влада стояла дуже сумна, на ній просто не було обличчя:” Він сказав, що дітей не планує й не хоче”.
Я тоді не знав, що відповісти. Лише згадав, як Влада не хотіла зі мною планувати дітей й мені стало її шкода.
Все ж залишити все як є та виховувати чужу дитину я не міг. Не через те, що Влада вагітна від іншого чоловіка, а через те, що мене кохана жінка зрадила.
***
Минуло три роки як ми з Владою розлучилися. Я випадково зустрів її у торговому центрі з маленьким сином. Поруч з жінкою йшов Віталій, похмуро нахиливши голову. Влада виглядала дуже втомлено. Тож, з їхньої родини щиро мені посміхався лише той хлопчик, дуже схожий на свою маму. Я привітався з усіма трьома, та й пішов далі.
