Моя мама ніколи мене не любила. Для неї я завжди була якоюсь невдахою. Зараз мені 42 роки і я живу разом із нею. Так, це жахливо, але вона ніяк не може мене залишити.
Я часто чула, коли мої подруги жалілись на своїх свекрух, але у мене зовсім інша ситуація. Уявіть, що ваша мама стала вам як свекруха, яка постійно вчить та дорікає. Усе своє життя я присвятила їй, доглядала у скрутні часи, а вона навіть “дякую” не сказала.
У мене є старший брат Сергій, моя сім’я його любить більше, тому на свої забаганки мені довелось працювати із 14 років, поки у брата було усе, що він захотів. Я змушена була піти вчитись в технікум на швачку, тому що на інше у мене грошей не було, а він здобував вищу освіту в університеті за кошти батьків.
Я завжди відчувала не справедливість та мирилась із цим. Вночі я працювала у місцевому барі, а вдень вчилась та підпрацьовувала прибиральницею. Все це я робила лиш для того, щоб поїхати від них назавжди та жити окремо.
Але несподівано сталось дещо дуже погане. Мою маму поклали у лікарню із сердечним захворюванням. Їй потрібна була операція, ні в кого звісно таких грошей не було, тому мені довелось віддати усі свої збереження.
На щастя, все закінчилось добре і мама знову йшла на поправку. Але через тиждень трапився вдома величезний скандал. Мене мама назвала невдячною дочкою, що я не допомогла, коли вона була у лікарні. Я ж не розуміла про що вона. Але, як виявилось згодом, Сергій сказав, що це він дав усі гроші на операцію, а я в цей час десь пропадала.
Тоді це просто було останньою каплею. Я зі слізьми на очах зібрала речі та пішла жити до своєї колеги по роботі. Як не дивно, ніхто мене навіть не шукав. Тому я вже змирилась і видихнула, що позбулась такого відношення до себе.
Згодом пройшло 10 років, як я не спілкувалась з сім’єю. Тоді вже я мала чоловіка та маленьку донечку. Жили ми на нашій з чоловіком квартирі та все було просто чудово. Зі свекрухою у мене були дивовижні відносини, вона вважала мене за дочку.
Але у той період мені зателефонував невідомий номер, виявилось, що це була моя мама. Тоді вона мені усе розповіла. Мій брат знайшов собі якусь хитру дівчину, мама віддала усі свої кошти, щоб влаштувати їм весілля, а після того вони оселились у них вдома. Згодом Сергій благав маму переписати квартиру на нього, що та і зробила. Але після цього вони просто вигнали її.
Звичайно, я прийняла її до себе, не залишу ж я на вулиці пенсіонерку, вона все ж моя мама. Чоловік та донька познайомились із нею вперше. І спочатку було все чудово. Я раділа, що мама нарешті змінилась і ми зможемо нормально жити.
Але згодом вона все ж відчула знову всю ту мою доброту та почала мною керувати, як раніше. Ми часто сварились з чоловіком через неї. Все просто було жахливо. Так ми жили декілька років.
Зараз я пишу всю цю ситуацію, щоб порадитись. Моя мама настільки сильно допекла моєму чоловікові, що він просто пішов і сказав, щоб я щось зробила з нею, бо так нормальної сім’ї у нас не буде. Але викинути її з дому я теж не можу, я не хочу бути, як мій брат.
Я дуже люблю свого чоловіка, але просто у цій ситуації не знаю що можна зробити. Можливо, ви щось порадите?
