Андріано – італієць. Ми познайомились з ним, коли я минулого літа приїздила в Італію до подруги. Я й не очікувала, що на мене, сорока три річну жінку, яка після розлучення вісім років ні з ким не зустрічалась, хтось зверне на мене увагу. Ще й молодший за дванадцять років! Це просто неймовірно.
Подруга за мене пораділа й сказала, що в моєму віці – це дуже велике щастя. А коли Андріано зробив мені пропозицію, вона взагалі ледве не згоріла від заздрощів. Та мені й самій було приємно, що молодий симпатичний та доволі забезпечений молодий чоловік вирішив зі мною побратися.
Але коли я привезла коханого в Україну, щоб познайомити з родичами та друзями, вони за мене не пораділи.
Син припинив зі мною спілкуватись, адже, на його думку, я вчинила нерозумно, вирішивши вийти заміж вдруге, та ще й за молодшого чоловіка. А що почали говорити сусідки, мені просто в голові не вкладається.
«Та він хоче в тебе всі гроші забрати! – Говорила сусідська бабуся – Я таке по телевізору бачила.»
«Зрозуміти не можу, – казала моя колишня однокласниця – що він в тобі знайшов. Далеко ж не красуня. А він он який – молодий та гарний. Щось тут нечисто.»
Мені було надзвичайно боляче слухати подібні слова, адже я привезла Андріано в Україну не для того, щоб почути, яка я нерозумна жінка.
Навіть мій колишній чоловік прийшов мене відмовляти від шлюбу з коханим.
– Ти йому не треба, – сказав Віктор, мій колишній, – ти себе в дзеркало бачила? Давно вже немолода!
Зрозумівши, що схвалення, чи хоча б розуміння, від своїх близьких не дочекаюсь, я вирішила, що поважатиму свій вибір й не дозволю кому б це не було руйнувати своє щастя. Ми з Андріано повернулись в Італію і зіграли там весілля. З мого боку була тільки подруга, адже навіть син не захотів приїхати.
Та ми з Антоніо не розчаровуємось, навпаки, ця ситуація зробила нас ближчими один до одного і я рада повідомити, що очікую малюка від коханого чоловіка. Сподіваюсь, у нас все буде чудово!
