«Щоб ти собі розумів, їй Андрійко на день народження колись золоті сережки подарував! А ти моїй доньці, що цього року купив?»

Я вже втомилась від того, що мама постійно розповідає мені про мого колишнього хлопця. Мені двадцять вісім, я вже шість років заміжня, маю сина. А мама досі не можу змиритись з моїм вибором та прийняти Олександра, як свого зятя.

– А от Андрій би тобі нову сукню купив! – Сказала мама, побачивши, як я намагаюсь відіпрати пряму від джему на сукні.

– Мамо! – Не витримала я. – До чого тут Андрій! Мені Сашко теж може нову сукню купити, але хіба це значить, що стару потрібно викинути? Її ще можна відіпрати!

– Ой, пам’ятаю, як Андрійко в нас свою сорочку борщем облив. Ти тоді йому руками її випрала!

– А мені ти руками нічого не переш! – Ображено сказав чоловік, який в цей момент проходив повз кухні. – Звичайно, я ж не Андрійко! Куди мені до нього?!

Мама закотила очі й повернулась до Сашка.

– Щоб ти собі розумів, їй Андрійко на день народження колись золоті сережки подарував! А ти моїй доньці, що цього року купив?

Абонемент у спортзал. – Відповів Олександр.

– Тобто ти ще й натякаєш, що моїй доньці треба схуднути?! – Почала сваритись мама.

Тут втрутилась я.

– Нічого він не натякає, мамо. Я сама хотіла в спортзал ходити, щоб м’язи в тонусі тримати.

– А Андрійко міг би тобі велотренажер купити. – Ніяк не могла вгамуватись мама. – Він зараз власний бізнес відкрив. Не остання людина в нашому місті. Я минулого тижня маму його бачила, Оксану Петрівну, ти її пам’ятаєш, то вона говорила, що все в Андрійка є – і гроші, й машина, й будинок збудував, от тільки не одружується. Каже, що тебе ніяк розлюбити не може.

– Все! З мене досить! – Мій чоловік вийшов з кухні й гримнув дверима кімнати. Було видно, що ці розмови йому неприємні. Мені й самій було недобре від того, що мама так розповідає про мого колишнього хлопця в присутності чоловіка.

– Бач, який нервовий! – Мама сьорбнула чаю, наче нічого не сталось. – Й слова йому не скажи.

– Знаєш, мамо, – не витримала я. – Тобі, напевно, час додому.

– Чому? Я тільки прийшла. – Не зрозуміла мама.

– От коли навчишся поважати мого чоловіка, тоді чекаємо тебе знову, а раніше, вибач, твій візит буде недоречним.

Що скажете? Чи правильно я відповіла мамі?

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

«Щоб ти собі розумів, їй Андрійко на день народження колись золоті сережки подарував! А ти моїй доньці, що цього року купив?»
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.