Оля вийшла з магазину з великою коробкою, у якій був набір рушників. Хороший подарунок для сестри чоловіка на входини.
– Ой, лишенько, тут цінник на видному місці. – Сказала жінка, розглядаючи коробку.
– Нічого страшного, – відповів чоловік, – я відклею. Але це вийшло в нього не дуже акуратно й на великій яскравій коробці з’явився хоч і невеликий, але помітний слід.
– Розтяпа. – Розлючено сказала Оля. – Краще б я сама.
Але робити було нічого, довелось дарувати коробку з подряпиною. Вадим переконував дружину, що все не так страшно й пошкодження упакування майже не видно.
Не помітила цього й винуватиця події Ліза.
– Ой, які гарні рушники, багрові. – Сестра Вадима з радістю прийняла подарунок. Мені здається, що вони гарно підійдуть до нашої ванни.
– Я тобі казав, що не помітить, – шепнув Вадим Олі, – а ти переживала.
Пройшло кілька днів і Ліза зібралась їхати до матері на іменини. От тільки подарунки немає. Неділя, сьома ранку, ще все закрито І тут жінка згадала про гарну коробку з рушниками.
«Точно. Її й подарую.» – Вирішила Ліза. Вона була впевнена, що Оля з Вадимом ні про що не дізнаються, адже вони були в мами вчора, а сьогодні їх не буде. Те, що вони не побачать свої рушники у мами у ванній гарантовано, адже мама Лізи й Вадима не тих людей, які будуть одразу відкривати таку гарну коробку. Вона точно років з п’ять-шість полежить у мами в шафі, а потім про подаровані рушники всі забудуть.
Так Ліза й зробила.
– Які гарні, – раділа Віра Дмитрівна, – дорогі, певно.
– Ну що ти, мамо, – ніяково посміхнулась Ліза.
Віра Дмитрівна, як і планувала донька, поклала рушники в шафу й прийнялась частувати гостю.
Пройшло два тижні. Якось до Віри Дмитрівни заглянула на чашечку чаю її сваха, мама Олі.Раптом Віра Дмитрівна загадала, що нічого не дарувала свасі на день народження, який був три місяці тому.
– От купила для вас рушники, – Віра Дмитрівна дістала з шафи коробку з подряпиною. – Але все ніяк було подарувати. Це вам, свахо!
– Ой, вони такі гарні! – Мама Олі взяла коробку.
Словом, через місяць був Новий рік. Як ви думаєте, що отримала Оля від мами на свято? Так, коробку з рушниками. Ще й подряпина була на місці.
– Це містика якась? – Запитав Вадим, роздивляючись подарунок.
– Я вже і не знаю, – відповіла Оля і вони разом з чоловіком розсміялись.
