Запросив я якось до себе колегу в гості. А що? Вона молода та симпатична, давно мені подобалась. Я знав, що вона не заміжня та не перебуває у стосунках. Зрештою, я нещодавно розійшовся з дівчиною, то чому б не спробувати побудувати нові здорові стосунки?
Словом, вирішив прибрати. Сам прибирати не дуже люблю, але підлоги, зрозуміло, мию, адже живу один, хто ж мені прибере? Щоправда, помітив я, що вікна вже брудні, тому вирішив скористатись послугами компанії, яка займається прибиранням. На це пішла кругленька сума. А от вечерю вирішив приготувати сам. Що я за чоловік такий, що навіть елементарних речей не приготує?
В меню на цей вечір в мене були стейки, печена картопля, два види салатів та канапки з червоною рибою. Навіть десерт зробив власноруч – чизкейк, який не потребує випікання зробив. Неймовірно гордий собою я гарно засервірував стіл і став чекати гостю.
Таня прийшла з запізненням.
– Я роззуватись не буду, – сказала дівчина з порогу, – в мене колготи діряві.
– Добре. – Сказав я, не знаючи як на це реагувати, адже я сам хоч і хлопець, але ніколи не дозволяв собі таких вільностей. І ніколи не ходив по квартирі взутий.
Човгаючи брудними черевиками, з яких сипався пісок, Таня зайшла у вітальню й одразу сіла за стіл.
– Ти це сам приготував? – Здивовано запитала дівчина.
– Звичайно, – відповів я, відчуваючи, як мене розпирає гордість.
– Нічого собі! – Таня взяла канапку навіть не питаючи, де в мене ванна, аби помити руки – А я от нічого готувати не вмію. Тільки макарони.
Дівчина голосно засміялась, а мені це здалось швидше сумним, ніж смішним.
Далі наша вечеря нагадувала монолог. Говорила, в основному Таня. Вона розповідала історії з дитинства, де у фіналі обов’язково хтось падав у воду, ламав кінцівки чи втікав від собаки. Не дивлячись, на закінчення історії, дівчина голосно сміялась.
Настав час їсти фрукти. Я попросив Таню піти зі мною на кухню, аби допомогти нарізати фрукти, поки я приберу зі столу.
Але Таня, вочевидь, ножа у своєму житті тримала не так часто, тому все закінчилось порізаним пальцем, бинтом та зіпсутим вечором.
– Гарно посиділи, – сказала Таня, збираючись додому – запрошуй ще.
– Добраніч. – Тільки й зміг відповісти я.
«Зрозуміло, чому ти досі сама», – сказав я про себе, вимітаючи гори крихт і піску, з-під місця, де сиділа Таня.
