Маленькі цуцики отримали шанс на життя

Так вже склалася. моя доля, що жодного разу я не одружувалася. Не те що б не мала ніколи стосунків, просто до такого кроку ніколи не доходило. Батьки вже змирились з цим, хоч в їх словах завжди жевріє надія на моє заміжжя. Ще у мене є рідний брат, ось у нього двоє малюків, одному з яких я хрещена мати. Його діточки для мене все. Кожен вихідний я приділяю їм увагу, задовольняю маленькі дитячі приємності. Проте, коли приходжу додому, то інколи мене охоплює навіть паніка – темрява, пуста холодна квартира, в якій зустрічає мене лише ехо кинутих на полицю ключів.

Це був один з тих днів, коли я поверталась від дітлахів – похресника Марка та його сестрички Олі. Тоді ми відвідували зоопарк. Малеча була просто на сьомому небі від щастя. Найбільше їм сподобався єнот, він гасав, як шалений по клітці, чим веселив усіх відвідувачів. Коли ми повертались, Марко сказав, що хоче собаку. Звісно, я б могла її купити, але брат мене б «прибив». Вони з жінкою і без цього клопоту мають. Була в мене ідея, таки вмовити брата на рибки або папугу, з ними хоча б гуляти не треба. Одним словом, дорогою додому я вимальовувала план, як потішити племінників та не розізлити їх батьків. Мої думки розігнали дивні звуки – жалісний писк. Я вже навіть на секундочку подумала, що то дитя. Через те, стривожено стала прислухатися, звідки ж ті звуки. Оглянувши всі клумби та лавки біля під’їзду я натрапила на невеликий згорток. Розмотавши лахмітку, побачила двох цуценят. На секунду я видихнула, добре, що мої страшні думки не підтвердилися і то не маля. Та залишити цих звіряток напризволяще я не могла, вони ж живі. Несла до квартири малюток, і думала, яка ж нелюдь таке зробила. Як таких беззахисних істот можна було просто викинути – в голові моїй не поміщались ті думки. Зрештою, оцінивши ситуацію, зробила висновок, що сама доля мені підкинула цих малих. Я ж сьогодні весь день думала про тваринок для племінників.

Наступного дня відвезла цуценят до ветеринара. Він сказав, що це дівчатка і їм ще й місяця немає, але вони повністю здорові. Тепер щодня мене зустрічають дві руденькі красуні – Джесі та Альфа, а племінники радо допомагають їх вигулювати.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Маленькі цуцики отримали шанс на життя
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.