Мені вже за 60 років. І завдяки сину та невістці я маю щасливу старість. Я була звичайною мамою для свого сина, але завжди старалася виховувати його в любові та повазі. Ми жили бідно. Я виховувала сина сама, оскільки рано втратила чоловіка. Тому мені потрібно було вкладати в нього за двох. І я рада що в мене це вдалося. Син ріс хорошим хлопчиком, мужнім, сильним та справжнім чоловіком. Він добре вчився, тому я впевнена була що він знайде хорошу роботу. Так і сталося. Він знав ціну грошам, і завжди мріяв вийти з тої бідності, щоб жити краще. І колись, бувши маленьким, він мені щиро, по-дитячому пообіцяв, що я буду жити як принцеса.

Тоді мені вийшли сльози на очі від такої безпосередності. А тепер я бачу що він зробив те, що обіцяв. Я справді живу як принцеса, в любові та в безпеці. Інколи я не розумію чим заслужила таку старість.
Мій син одружився у 26 років, на чудовій дівчині. Яка на жаль втратила свою сім’ю, а мене полюбила, як маму. Та і вона стала мені справжньою донькою. Завжди прийде, поговорить, допоможе по дому. Її про це навіть просити не треба. Син гарно заробляв на своїй роботі, тому купив собі з дружиною велику квартиру, зробили гарні ремонти. А мені було радісно за дітей. Але син і в моїй квартирі зробив ремонт. Мені було не зручно, адже молодій сім’ї більше треба, а мені й так всього хватає. Але син сказав, що поки має можливість хоче мене побалувати. Тому я постійно дякую Богу, що нагородив мене такою дитино та дав сили поставити його на ноги.
А на день народження діти подарували мені путівку на море. Насправді я жодного разу не виїжджала нікуди, а моря взагалі ніколи не бачила. Тому цей подарунок довів мене до сліз. Невже я вперше на старості побачу море.
– Мамо, ти заслужила відпочити та побачити світ, – сказав мені син. Дякую тобі за життя!







