Біля центральної площі нашого міста десь пів року вже грає вуличний музика. 17-річний хлопець співав українські пісні під супровід гітари. Він стояв на одному ж і тому місці щодня: в будні це був вечір, а у вихідні – від самого ранку й до вечора.
Спостерігаю я за ним тому що працюю неподалік і звикла йти додому під веселі гітарні мотиви. Завжди намагаюся покласти до його сумки дріб’язок, що маю у гаманці.
З настанням літа хлопець почав виходити на вулицю та грати десь з дев’ятої ранку. У нього ніколи не було вихідних. Ми дивувалися: як це так, молодий хлопець і увесь час працює.
Одного разу на роботу до моєї колеги прийшла її донька Златочка. Їй всього 5 рочків. Певний час вона слухала музику та танцювала під його пісні. Наступного дня вона знову прийшла на роботу до мами з квіткою в руках. То була маленька ромашка. Ми спитали, хто їй подарував цю квіточку.
«Це я зірвала аби подарувати», – відмовила Златочка.
Той же час вона підбігла до вуличного музиканта та подарувала йому квітку. Хлопець почав плакати. До цього він ні з ким з нас не спілкувався, та й ми не знали, чому він днями грає. Виявилося, юнак збирає гроші мамі на лікування.
Коли ми дізналися про це, то відчували себе жахливо. Нам було соромно за нашу байдужість. Увесь колектив тоді організував збір коштів. Ми допомогли хлопцю, якого виховувала матір-одиначка з тяжким захворюванням. Його навіть почали запрошувати співати у кафе та на літніх майданчиках.
