Якось лежав я в лікарні з виразкою. Неприємна хвороба, але діватись нікуди – сам себе довів неправильним харчуванням. А що? Я тоді був неодруженим і харчувався в основному тільки швидкою їжею та газованими напоями. От і заробив собі, в результаті, таку хворобу.
Зі мною в палаті лежав чоловік років тридцяти. Звали Сергієм. Він відрізнявся від усіх нас своїм зовнішнім виглядом – стильний спортивний костюм, можна стрижка та доглянута борода, спортивна фігура. Я, звичайно, не поціновувач чоловічої краси, але впевнений, що за такими чоловіками жіноча половина людства вишиковується у чергу. А сидячи з його смартфону та ноутбука, молодик був ще й забезпеченим.
Але суть не в тому. Щодня до нього приходила жінка його ж віку. От тільки відрізнялась вона від Сергія разюче – зі значною зайвою вагою, волосся зібране в пучок та обличчя без натяку на макіяж. Тоді вона задалась мені абсолютно некрасивою. Але вона щодня приходила та приносила Сергієві гарячий дієтичний супчик чи пюре з куркою.
– Це сестра твоя? – Запитав я якось Сергія, намагаючись зрозуміти, який зв’язок між Сергієм «з голочки» та дівчиною у старому пальто.
Мій співрозмовник посміхнувся.
– Ні. Це Надійка – моя наречена.
«Наречена?! – подумав я про себе, – як у такого хлопця може бути така наречена?»
А тим часом Надія щодня приходила до свого нареченого із баночками та контейнерами. А з якою любов’ю вона дивилась на Сергія. Мені залишалось тільки заздрити, адже до мене ніхто не приходив – мама старенька, аз дружиною я розлучився.
А потім Сергія виписали. І він щасливий за руку з Надійкою залишив лікарняні стіни, які вже встигли набриднути.
З того часу пройшло два роки. Минулого тижня я в супермаркеті зупинив свій погляд на неймовірної краси дівчині – струнка, доглянута, словом, красуня.
Та не встиг я оговтатись, як до мене підійшов хтось і легенько вдарив по плечі.
– Сергію? – Я застиг від здивування.
– Так! – На мене дивився усміхнений старий знайомий – Оце так зустріч! А ти Надійку мою пам’ятаєш? – Він вказав на красуню – Зараз вона моя дружина!
Я ледве впізнав у цій стрункій вродливій дівчині колишню «страшко».
Саме в той момент я зрозумів, що краса – тимчасова та мінлива, а турботлива жінка – справжній скарб!
