Кажуть, що випадковостей не буває. Хтозна, можливо всі наші зустрічі це чітко продуманий кимось план, а можливо і просто серія випадкових подій.
Власне є історія, яка точно заслуговує бути почутою, а в що вірити – це вже справа кожного.
Ця історія відбулася була 2 роки назад. Я на той час молодий і перспективний лікар, жив на роботі і роботою жив. Трапилася можливість поїхати на закордонну конференцію, відпускають з роботи, більше того, навіть оплачують дорогу. Що тут думати, звичайно їхати. Але від самого початку мене щось не пускало, я списував свою тривогу на майбутню подорож, вперше політ літаком.
Я підготував всі документи, зібрав речі й пішов на роботу, виліт мав бут ввечері.
Робота як завжди, цілий день або операції, або консультації, втомлений, пішов трохи перекусити й відпочити перед дорогою, засидівся і не помітив як задрімав, причому так добряче на три години заснув. Відкриваю очі й перша думка: «Літак». Я зриваюся, поверх медичного костюма просто одягаю свій одяг, викликаю таксі, в мене лишалася година, щоб заїхати додому за речами та документами й потім добратися до аеропорту, місія нездійснена, але потрібно пробувати.
Машина приїхала швидко, але вечірні затори ніхто не скасовував, ми 15 хвилин стояли просто не рухаючись, ще ніколи час не втікав так швидко.
Нарешті ми добралися додому, я швидко схопив речі й побіг назад до машини. Це мало нагадувало поїздку на конференцію, більше це було схоже на якийсь квест «Добратися до аеропорту».
Ми вже були на півдорозі до аеропорту, їхали швидко, мали б встигнути, але коли ми доїхали до аеропорту, я забіг всередину і все, що почув, так те, що посадка на мій рейс тільки-но завершилася.
Ну як так, моєму розчаруванню не було меж. Я вирішив передихнути й випити кави, потрібно було заспокоїтися і зібратися з думками. Кава до речі смачна.
Тут раптом я почув якийсь галас, за декілька кроків від мене молодій дівчині стало зле, вона втратила свідомість. Я чимдуж підбіг до неї, пульс та дихання відсутні, я повернувся до молодого чоловіка, яки стояв найближче, сказав, щоб той викликав швидку медичну допомогу, а сам почав виконувати серцево-легеневу реанімацію. Майже три хвилини, а за відчуттям, то три години, сили почали мене покидати, аж раптом я завмер, в неї з’явилося серцебиття, вона жива.
Якраз підбігли лікарі з медичного пункту та зайнялися дівчиною. Я був вже безсилий, але того вечора я врятував життя людині.
Це був не кінець історії, через тиждень до мене на консультацію записалася молода дівчина і яким був мій подив, коли я пізнав в тому обличчі дівчину з аеропорту, вона знайшла мене, щоб подякувати за своє життя.
А знаєте, що сталося в наступні два роки? Я одружився з нею і зараз нашому синочку 6 місяців.
То чи вірите ви у випадковість? Я пропустив важливу конференцію дуже безглуздим шляхом, але натомість врятував людині життя і знайшов свою другу половину в житті. Я не думаю, що це була випадковість.
