Коли я познайомився з Софією, вона одразу дуже мені сподобалась, для мене це була любов з першого погляду. Ми не надто часто бачилися, адже вона багато часу приділяла роботі, я теж працював ледь не цілодобово, але у нас все було чудово.
Однак, з часом я помітив, що вона почала віддалятися від мене, не відповідала на дзвінки, відмовлялася від прогулянок, ігнорувала мене.
Я не міг зрозуміти в чому справа. Одного вечора я гуляв місцевим парком і дуже здивувався, коли побачив свою Софію з якимось маленьким хлопчиком, адже мені вона сказала, що затримується на роботі.
Вони гуляли і сміялися, я подумав, можливо це її молодший брат, хоч вона мені про нього й не розказувала.
Я вирішив підійти та вияснити цю ситуацію.
Коли Софія помітила мене, то була здивована, звісно я пояснив, що ні в якому разі не переслідував її, адже це справді збіг. Я попросив пояснити, що трапилось і нащо вона мене обманює. Чому не сказала, що насправді ніякої роботи сьогодні ввечері немає.
Я почув те, що вивело мене з рівноваги. Вона гуляла зі своїм сином. Як виявилося, у неї є 3 річна дитина, від минулого чоловіка, який 2 роки тому помеr у ДТП. Хлопчика звуть Андрій. Софія боялася розповісти мені про нього, думала я буду сердитись, бо не готовий до дітей. Хоча я такого не говорив.
Прогулянку ми продовжили втрьох. Спочатку Андрій соромився, але через деякий час почав поводитися вільно, сміявся, розказував про свою маму, друзів, уподобання в їжі, улюблені іграшки та мультики. Я був дуже щасливий та вирішив для себе, що хочу частіше бачитись із сином Софії, аби ми з ним зблизилися.
Все було чудово, ми вирішили жити разом, я, Софія та Андрій.
Через деякий час ми стали справжнісінькою сім’єю, одружилися, я всиновив нашого хлопчика. Ми були дуже щасливі.
Через рік нашого сімейного життя, я задумався над ще однією, спільною дитиною. Однак, коли пробував поговорити про це з Софією, вона дуже різко реагувала, нервувалася, переводила тему. Я хотів зрозуміти в чому проблема. Моя дружина навпаки, не збиралася мені нічого пояснювати. Так у нашій сім’ї почалось багато сварок, день за днем все було однаково. Я вирішив завершити це все і сказав що піду, якщо вона не розповість мені у чому справа.
Те, що я почув, шокувало мене як ніколи..
Софія розповіла мені правду, яку я давно мав би знати.
Як виявилося, Андрій їй не рідний син, вони з колишнім чоловіком всиновили його, коли дізналися що вона не може мати дітей.А коли розказала мені про нього, злякалась що я піду, дізнавшись, що вона не може мати дітей. Саме тому після нашого одруження вирішила не розказувати, сподівалась що я більше діток не захочу.
Мені потрібен був час, аби подумати над усім, я вирішив прогулятися.
Через годину я повернувся додому, нічого не міг сказати, поки не подивився в очі Андрійка. Зрозумів, як сильно я люблю свого сина, нехай і не рідного і свою кохану дружину. Нехай буде так, як є, адже я справді не можу жити без своєї родини.
Ми будемо найщасливішою сім’єю.







