На ранок я повертався додому з другом. Перед цим ми їздили в інше місто до нашого спільного друга, він влаштував вечірку на честь свого повернення з Франції. Гріх було не відзначити таку подію. Ми дуже довго не бачилися, років п’ять точно. Гриша привіз велику кількість сувенірів, тому ми йшли не з порожніми руками.
До речі, про подарунки. Оскільки скоро Новий рік, я з Тимофієм відразу завів цю тему по дорозі. Ми обмінювалися своїми бажаннями, щоб хотіли отримати у подарунок. Спочатку жартували, але потім заявили про справжні бажання. Тимофій дуже хоче швидше побачити свого брата, який пішов до армії, а я хотів би знайти щастя зі своєю другою половинкою, якої поки що немає.
У мене з моменту юності ніяк не виходить із дівчатами. То трапляються іноді не ті, які підійдуть під мої стандарти, то вони з’являються в моєму житті, але потім різко зникають з різних причин: або ця дівчина вже має хлопця, або вона одружена, або живе занадто далеко. А для мене відстань – дуже складна штука.
Поки розмірковував про це, Тимофій зненацька зупинився.
Ми якраз доходили до провулка, що веде до наших під’їздів. Там він помітив жіночий силует, який, помітивши нас, різко зник за поворотом.
Я, як ошпарений, побіг за дівчиною, ніби відчував, що їй потрібна моя допомога, але добравшись до місця, де вона втекла, нікого не виявив. “Може, здалося”, подумав я. Зібрався вже йти, як раптом мене хтось схопив за руку та зупинив. Я обернувся й побачив перед собою ту дівчину, вона виглядала дуже втомленою, замерзла, а в руках тримала укутану в пелюшки дитину. Малюк ледве видавав якісь звуки, скоріше за все, йому було набагато гірше, ніж його, мабуть, мамі. Хотів запитати, що вона тут робить та чи не потрібна допомога, як мене випередив Тимофій:
– Ви хто? Що ви тут робите у такий лютий мороз?
– Мене вигнали з дому.
Мені стало так шкода її… Ми переглянулися з другом та, мовчки один одному кивнувши, вирішили допомогти бідній дівчині. В цей момент у Тимофія вдома були батьки, тому довелося мені вести її до себе додому, щоб зігрілася та спробувала все пояснити.
Друг допоміг довести Аліну до мене додому, а сам пішов до себе, щоб попередити батьків, що він сьогодні буде в мене до вечора. Я був дуже здивований, хто й за що Аліну вигнав на вулицю в таку пору року, при ній навіть документів не було.
Поки дівчина пила чай, вона розповіла мені, що посварилася з батьком дитини, він на емоціях виставив її за двері з дитиною. Більше Аліна була не в змозі говорити.
Я поцікавився, чи має вона родичів, які точно змогли б їй допомогти та виявилося все набагато гіршим, ніж передбачалося. Аліна сирота з п’яти років, мами не стало через серцевий напад, а батько відмовився від неї та відправив до дитячого будинку.
Трохи ще поговоривши, ми разом поклали спати дитину, Аліна миттю заснула, а ось я з Тимофієм не спав майже всю ніч. Роздумували про те, що сталося та про те, як допомогти бідній людині. Аліні буквально нема куди йти, їй довго доведеться відновлювати свої документи, якщо її хлопець не поверне їх. Що ж нам робити?
На ранок на мене чекав несподіваний сніданок й гарний настрій дівчини. Я був дуже захоплений тим, як смачно вона готує. Не розумію, що не влаштовувало попереднього хлопця у ній? Після ранкової трапези я ретельно обговорив усі питання з Аліною та ми дійшли висновку, що якийсь час вона поживе зі мною, доки не заберемо її документи та речі у колишнього бойфренда. А якщо не вийде, тоді допоможу з оформленням нових, у мене є хороший знайомий, який цим займається. Моя нова співмешканка була на сьомому небі від щастя, думала, що їй доведеться йти та щоб загладити ситуацію, встала раніше й приготувала поїсти. Я тільки посміявся з цього та пообіцяв, що не кину її в таку важку хвилину.
Отак я й знайшов щастя під Новий рік.
