Нещодавно, до мого 40-річчя, ми з дружиною придбали дачу. Вирішили вирощувати ягоди та продавати, за рік висадили багато кущів, переважно малини. При чому в нас декілька коштовних сортів.
Дача стала для моєї дружини другим будинком. Оскільки через хворобу вона не могла працювати вчителем, вирішила вести свій бізнес собі у задоволення. Я допомагаю на вихідних та у відпустці, влітку ми взагалі живемо на дачі, оскільки маємо усі цивільні зручності у будинку.
Ми дуже задоволені покупкою, але в нас дуже дивна сусідка. Річ в тім, що до купівлі, наша дача пустувала років 5 і увесь цей час сусідка користувалася чужою земельною ділянкою – вирощувала якісь овочі, зривала яблука та груші у саду. Аж раптом ми з’явилися – нові господарі, які ладні користуватися своїм майном. Тому сусідка не була з нами доброзичлива. Вона ніколи навіть не здоровкалася і поводила себе наче ми щось в неї відібрали.
Якось ми поїхали на море і нас не було тиждень. Коли ми повернулися на дачу – побачили дуже цікаву картину. Над кущем малини з лопатою стояла наша сусідка і викопувала його. Вона настільки захопилася процесом, що не помітила нас і я зміг зняти її дії на телефон. Потім я підійшов і виявив, що це не перший кущ: не вистачало десь до 5 кущів малини! Сусідка почала тікати, я ж викликав поліцію.
Звісно, випадок кумедний, але ці вкрадені кущі – наша праця та гроші. Сусідка заперечувала крадіжку до того моменту, як наші кущі дільничний не помітив на її ділянці. Під тиском дільничного вона повернула вкрадене, заяву ми відмовилися подавати, не хочеться навіть її й чіпати, аби тільки вона дала нам спокій.
Зараз ми зводимо великий забір навколо нашої дачі…
