Ми з жінкою давно разом, сім років у шлюбі, та три роки стосунків перед ним. У нас двоє синів, але жінка дуже хоче доньку.
Я працюю ІТ спеціалістом з дому, постійна сидяча робота, хоч вдома, та не завжди є час займатися дітьми. Дружина — вчителька у школі для дітей з обмеженими можливостями.
Нещодавно, жінка попросила мене провести імпровізаційне заняття з володіння комп’ютером для дітей з її школи. Адже, у зв’язку з обмеженими можливостями, у них таких уроків немає.
Я вирішив, що імпровізація — не моє. Підготувався, розробив план уроку, завантажив декілька програм, які могли б сподобатися дітям, аби кожен з них міг взяти в руки комп’ютерну мишку і нею щось намалювати на екрані. Я ніколи не займався подібним, але як виявилось, більше ніхто з викладачів не має чоловіка програміста, тому, вибору у мене звісно не було, та й добре діло хочеться зробити, дружині допомогти.
Ще одна причина, по якій мені було дуже цікаво потрапити на роботу жінки — вона раніше розповідала мені про дівчинку, яка дуже схожа на мене зовнішньо, казала що це неймовірний збіг.
Коли я приїхав у школу, мене провели в клас, де буде проводитись урок, там вже очікували діти. Я не міг сказати ні слова, адже відразу зрозумів, про яку дівчинку говорила моя дружина. Дитині на вигляд було на вигляд років дванадцять, сказати, що ми з нею були схожі — нічого не сказати.
Я проводив урок, розказував дітям про те, що можна робити на комп’ютері, показував, як ним користуватися. Заняття пройшло чудово, усім сподобалось, я навіть почав задумуватись щодо викладацької діяльності.
Після повернення додому, я весь вечір думав про ту дитину, а потім і весь тиждень не міг зрозуміти, як ми можемо бути такі схожі. Вирішив запитати жінку звідки ця дівчинка, вона сказала мені, що та живе з бабусею від народження, у неї проблема з мовою, вона говорить лише жестами, хоча чує. Але те, що я почув потім, мене здивувало:
— В неї, до речі, прізвище дуже цікаве, Краюшка.
— ЩО ТИ СКАЗАЛА?
— Її звуть Краюшка Анастасія, а що таке, чому ти так нервуєш?
— Я мушу тобі дещо розказати..
А далі я розповів дружині про те, що і хто був в моєму житті до неї. Це було за рік до нашого знайомства, в мене були стосунки з іншою жінкою. Ми були разом п’ять років, хотіли одружуватись, але не завжди все так, як хочеться. Її батьки були проти наших стосунків, ми довго нічого не розказували їм. Але коли все стало ще гірше, вона втекла з дому, ми жили вдвох, все було чудово. Проте, недовго. Так пройшло два місяці, її батьки мали великий вплив в місті, зробили так, аби я ніде не зміг знайти роботи, перекривали мені усі шляхи.
Я довго думав, що робити далі, та вирішив, що далі боротися немає змісту, що не зможу нічого зробити, адже не раз пробував домовитися з її батьками. Запропонував розійтися та припинити ці стосунки, так і сталося, вона нічого не сказала, просто повернулася жити до батьків. Так наша історія завершилась.
Дружина вислухала мене. Я бачив, яка вона шокована, адже я ніколи не розповідав їй про таке, казав що до неї у мене не було серйозних стосунків. Мені було шкода, що я знехтував її довірою, але зараз мова була не про це..
Ми вирішили, що потрібно зв’язатися з моєю колишньою і дізнатись, адже у дівчинки її прізвище.
Все так, як я і думав. Коли я запропонував розійтися — вона була вагітна. Вирішила нічого мені не говорити, повернулась до батьків, а через деякий час вони побачили самі. Дали їй один варіант — народити та віддати дитину в дитячий будинок, адже не збиралися виховувати. А вона ледь впросила, аби дитина жила у бабусі, але про маму нічого не знала. Народила, потім батьки відразу відправили її жити за кордон.
Дружина хоч і була ображена на мене, я це бачив і розумів. Але одразу сказала, що дівчинка повинна жити у нас, адже вона моя донька та сестра наших дітей.
Ми підготували усі документи, поговорили з Настею та її бабусею, вони були не проти, аби дівчинка жила з нами.
Зараз все чудово, у нас велика, дружня сім’я.
