Оля мені спочатку відверто не подобалась. Коли вона прийшла працювати до нас на кафедру, то одразу почала встановлювати свої порядки. Темно в нас тут, бачте… Довелось замінити штори. Потім Олі вдалось «вибити» гроші в керівництва й вона перефарбувала стіни. Далі купила нові вазони, а старі винесла на смітник. А серед них, до речі, були й принесені мною з дому.
Та найголовніше, що мене ратувало в Олі – це її життєрадісність. Вона навіть в дощовий день, коли всі приходили злі та сумні, була радісна та весела. Оля щиро не розуміла, чому ми не радіємо чудовій зливі.
Але було ще одна причина, з якої ми недолюблювали Олю – вона виглядала значно краще за нас всіх. Дівчина часто розповідала, що ходить в спортзал після роботи та бігає ранками. Звичайно, це гарним чином впливало на її фігуру. Поки ми їли печиво з кавою, вона – салат з буряком.
Я, яка завжди намагалась схуднути, відверто заздрила Олі, у якої все це виходило. А ще вона стильно одягалась, мала гарне почуття гумору та янгольське обличчя. Звичайно, що всі жінки на кафедрі дивились на Олю, як на потенційну конкурентку в боротьбі за чоловічу увагу, хоч вона й була заміжня.
Мені дуже подобався Олег. От тільки увагу на мене він не звертав. Все до Олі клинки підбивав. Звичайно, дівчина відкидала будь-які залицяння, але мене дратувало те, що об’єкт моєї симпатії до мене байдужий.
Одного разу до мене підійшла Оля. Ми не були подругами, тому те, що вона мене запитала стало відвертим шоком.
– Тобі ж подобається Олег? – Сказала мені, колега.
– Що? – Я не готова була до такої відвертої розмови.
– Та припини. – Оля сіла біля мене. – Я одразу це побачила. Мені здається, що ти теж йому не байдужа. Тільки дам тобі одну пораду – Олег любить жінок, які відкрито та легко з ним розмовляють. А ти, – вона перейшла на шепіт, – через те, що відчуваєш симпатію, намагаєшся це не показувати й часто буваєш з ним холодною, або навіть грубою. Так не треба…
Спочатку я не дуже прислухалась до поради Олі – з чого б їй мені допомагати? Але потім вирішила перевірити.
Я почала сміятись з жартів Олега, а він, своєю чергою, став частіше жартувати. Інколи ми сиділи та говорили про свої вподобання в музиці та фільмах. Ми з’ясували, що між нами набагато більше спільного ніж може здатись, на перший погляд.
А потім, після новорічного корпоративу, Олег запросив мене прогулятись. Ми гуляли цілу ніч, не дивлячись на мороз та снігопад. Саме тоді він запропонував мені зустрічатись.
– Я звертав увагу на Ольгу, аби змусити тебе ревнувати, – сказав мені Олег, тримаючи за руку.
– А я думала, що я тобі байдужа…
– Ти ніколи більше не зможеш бути мені байдужою.
А в червні був день мого народження. Олег прийшов з великим букетом квітів та каблучкою. Так, він запропонував мені вийти заміж і я, звичайно, погодилась.
Восени ми зіграли весілля. Найбільше раділа Оля, яка, як ніхто приклала до цього руку. Вона була запрошена на весілля, як найкраща подруга. Зараз ми з Олегом , дружимо з нею та її чоловіком. Страшно подумати, що колись вона мене так дратувала.
Інколи не варто судити про людину тільки за першим враженням.
