У мого брата є дружина, та двоє синів. Він власник будівельного бізнесу, заробляє дуже великі кошти. Але характер має аж надто добрий.
Жінка навпаки, нічого сама в житті не добилася, лише вийшла заміж та народила дітей. До синів у неї різне відношення.
Ще колись, коли першому було два роки, вона не планувала другої вагітності, адже хотіла лише одну дитину. Але так сталося, тому старшого, жінка любить, пестить, як тільки може. А на молодшого уваги не звертає.
Старшого звати Вадим, а молодшого — Богдан.
Вадим з народження має все. З ним займалися репетитори з Англії та Німеччини, навчався в університеті в США. Одразу після навчання його прийняли на роботу в батькову компанію. Мати казала, що він найрозумніший, ніколи не давала його в обіду, не дозволяла спілкуватися з молодшим братом. Таким Вадим й виріс. Пещена дитина, якій можна було все.
Богдан чомусь не мав цього. Він навчався в простій школі, сам вступив до місцевого університету. Мати ніколи ним не займалася, лише раз в місяць відправляла за ним водія, аби відвіз його на стрижку. Вона винесла для нього вирок ще в дитинстві. Богдан мав звичку потрапляти у різні сутички, бився у школі, часто бешкетував, прогулював. Але викладачі завжди хвалили його, не дивлячись ні на що, адже він дуже розумний.
Їхній батько, мій брат, ніколи нічого не помічав. Він завжди був надто засліплений любов’ю до своєї дружини. Я, та й уся родина, завжди просили його підтримувати молодшого сина, адже він нічим не гірший від старшого. Іноді він звертав на це увагу, але нечасто..
Ось зараз хлопцям уже по 25 та 23 роки. Недавно я прийшла в гості до брата, на сімейну вечерю. Я помітила, що за столом немає молодшого сина, Богдана.
Як виявилося, він кілька місяців тому відкрив свою маркетингову фірму, яка приносить великі кошти, й купив окрему квартиру в центрі міста. Він більше не жив з батьками.
Та за столом сидів старший син, Вадим. Я була дуже здивована, коли почула, як він говорить зі своїм батьком. Хамить, постійно кричить на нього. А все тому, що мій брат вигнав його з керуючої посади у своїй будівельній компанії, адже той ледь не зав’язався з корупційними схемами — хотів більше грошей.
За столом тоді почалася сварка між Вадимом та моїм братом. А мати пещеної дитини втрутилася лише для того, аби захистити сина й теж кричати на чоловіка.
Я не втрималася, висказала їй все, що назбиралося за стільки років. Сказала, що її улюблений синочок нічого сам не добився, без допомоги її спідниці, тоді як молодший міг зайняти місце в компанії батька, але відмовився і почав свою справу! Сам!
Може після цього вона хоч трішки задумалася..
