Нещодавно у моєму житті склалася не надто позитивна ситуація. Ми з дружиною вирішили розлучитися після десяти років шлюбу. Це була моя ініціатива, адже вона мені зрадила. Дітей у нас немає.
Ось процес уже почався, навіть майже дійшов до кінця. Почалося обговорення розділу спільного майна. Хоч жили ми досить довго, але не так багато чого нажили. Я розумів, що машину потрібно буде продати та поділити кошти 50\50. Але мене шокувало, коли мова пішла про квартиру.
Адже житло дісталося мені від батьків, документи були повністю оформлені на мене. Я почав запитувати юриста, чому колишня дружина посягає на моє майно, яке вона право має на це. Мене це розлютило, адже я був впевнений, що після цього всього хоча б залишуся з дахом над головою.
Вияснилося, що без мого відома, дружина взяла документи, мій паспорт й усе потрібне, пішла і прописала себе у цій квартирі одразу після одруження. Час, коли мої батьки переписали житло на мене, та наше весілля — місяць різниці.
Всі юристи, як один, говорять, що за законом моя дружина має право на володіння квартирою. Я подав заяву до суду, адже зрозумів що вирішити цього сам не зможу.
Вона зі своїм коханцем прийшли на засідання. Процес тривав близько години. Дивлячись на те, що моя колишня дружина була прописана у квартирі майже з початку мого володіння житлом, суддя вирішив, що вона може бути повноцінним власником, як і я.
Хоч я і говорив, що вона прописала себе без мого відома, але не мав чим це довести, тому суд програв..
Далі я зрозумів, що діла не буде й пробував домовитися з нею аби машина дісталася їй (адже її ціна далеко не маленька), а житло мені. Але колишня відмовилася.
Ось так я залишився без житла, яке дісталося від батьків. Звісно я мав половину коштів від продажу квартири й машини, але все ж..
Завжди думайте, з ким пов’язуєте своє життя.
