Це історія про те, як мій брат приїхав до нас з дружиною в гості на тиждень.
Я ріс в простій сім’ї, мама з татом завжди старалися зробити для нас з братом все, аби ми були щасливі. Знаходили десь кошти на хороші школи та університети. Зараз мені уже двадцять сім років, я одружився, дітей поки ми не маємо. Зі здоров’ям у мене та у дружини все чудово, просто вирішили не поспішати, хочемо бути впевнені у майбутньому, наскільки це можливо.
Батьки вже давно хочуть онуків, ображаються на нас, але нічого, ще трішки потерплять. Тим більше, що для дітей потрібно мати постійну хорошу заробітну плату, аби могти їх забезпечувати. А на моїх плечах уже є один спиногриз, який живе моїм коштом, та не збирається поки що від цього відрікатися..
Мій молодший брат, я все йому оплачую, дійшло навіть до того, що йому уже двадцять п’ять років, а він просить у мене кишенькові гроші на кожен тиждень, ну і звісно я орендую йому квартиру..
От такий я добрий брат, але я хотів якраз поговорити з ним, коли він приїхав до нас в гості минулого тижня. Я не встиг відкрити рота, як почув оце: “Братуха, а дай грошей на машину якусь, ну сам подумай, всі в моєму віці мають круту машину, а я ще ні”.
Довго він у нас не затримався. Дружина подзвонила моїм батькам, адже її це дістало. А вони допомогли вирішити ситуацію. Батько приїхав, забрав брата в село де вони з мамою живуть, без права вибору.
Тепер мій брат буде працювати молодшим помічником технолога на хлібобулочному заводі. Можливо він зрозуміє ціну зароблених грошей. А я навчуся бути не таким добрим..
Ось так от, дякую татові, що допоміг! Що скажете, чи правильно я вчинив? Чи потрібно було допомагати далі брату?
