Мені двадцять три роки, я сам забезпечую себе вже з шістнадцяти. Зараз я добре заробляю, можу дозволити собі багато чого, маю машину, проте, досі живу з мамою..
А все чому. На перший погляд, можна подумати, що я економлю й для мене це зручно, досі не з’їжджати, але ні, це неправильний висновок.. Мама завжди вчила мене самостійності, казала, що в житті потрібно все робити самому. Тому, школа виживання у мене була ще та..
Але ось моя мама, вона не хоче нічого робити, вже дуже давно. Не знаю чому, можливо тому, що я в неї з’явився досить рано й неочікувано для неї, й через це вона відчуває себе старшою. Але іноді вона себе поводить так, ніби їй 65 й фізично робити щось вона вже не хоче та не може
Якраз тому, що моя мама не хоче нічим займатися, окрім як грати в ігри на планшеті, я досі з нею живу. Не лише через кошти, адже я повністю її утримую, а ще й через елементарні речі, такі як принести картоплі з підвалу. Вона не може, бо чомусь боїться. Купив нову плитку та духовку – не хоче вчитися ними користуватися, тому чекає коли я прийду з роботи..
Декілька тижнів тому я дуже розсердився та поставив їй умову. Я переїжджаю жити окремо. Буду давати їй певну суму коштів, проте набагато менше, ніж вона звикла. А їй прийдеться піти хоч на якусь роботу. Адже це ненормально, коли жінка в її віці нічого не робить й нічим не цікавиться..
Вона перестала зі мною говорити та образилась на мене. Цікаво, що буде далі, як мені показати їй, що вона не стара бабуся, а молода жінка в якої ще все попереду!!!
