Не могла знайти батьків, а потім вони знайшлися самі

Мені двадцять сім років, нещодавно я вийшла заміж за відомого художника. Зустрілися ми в галереї, коли я писала опис до його картин. Адже я мистецтвознавець. Живемо ми у достатку, я займаюся улюбленою справою, нарешті я щаслива. Але до цього було ось як..

Я народилася, а мене одразу віддали у дитячий будинок..

Адже мама завагітніла, а грошей не було. Тому батьки змусили її мене віддати.. А звуть мене Оля. Це все що я знаю, адже це мені моя “мама” написала у записці, яку мені дали, коли я навчилася читати.

Я все життя, відколи себе пам’ятаю, хотіла познайомитися з ріднею. Всі мої друзі казали, що ненавидять своїх батьків за те, що ті їх віддали. Не знаю чому, але у мене не було такого відчуття. Я всім серцем бажала повернутися до них. Мені здавалося, що віддати мене – справді єдиний вихід, який був у них.

Мені тяжко давалося навчання, проте я справлялася й дуже старалась. Напевно це було так, через те, що я з дитинства любила мистецтво. А в нашій школі, та позашкільних заняттях у дитячому будинку не було ні музики, ні малювання. Одне трудове, та й то раз у два місяці..

У шістнадцять я сама вступила до художнього коледжу, звісно це було дуже тяжко, бути самій в житті. Але я розуміла, що по іншому поки не буде.

До того ж я була рада, що більше мене ніхто не контролював, та я могла вільно шукати своїх батьків! Я зрозуміла, що розповідаю про картини краще, ніж малюю їх. Стала критиком, писала статті, відвідувала музеї та виставки. Все стало налагоджуватися. Але сім’я ніби не хотіла, аби я їх знаходила..

У двадцять чотири вийшла заміж за чудового чоловіка. Завдяки йому, я піднялася на небувалий рівень у професійному плані. А от у двадцять п’ять років сталося ось що. В галерею, де виставлені картини мого чоловіка, прийшов влаштовуватися прибиральником старший чоловік, з таким же прізвищем, як у мене. А воно доволі рідкісне.

Я знайшла всю можливу інформацію про нього та його рідню, написала у дитячий будинок до своєї улюбленої доглядальниці, просила сказати нарешті правду. Так, це справді він, мій батько..

Одного разу до нього на роботу прийшла дружина, та троє діток, він сказав комусь, що це внуки..Я дізналась, що живуть вони всі дуже бідно.