Молода мама підбігла до своєї дитини та відтягла від маленької сірої грудочки до себе зі словами «не чіпай! Він блохастий та виглядає дуже страшним». Біля житлового будинку сиділо кошеня, зовсім змучене, голодне, його всього трясло від холоду.
Тварина зовсім не виглядала небезпечною, поки до нього не підбігла мама кішка та не почала шипіти. В цей момент жінка дуже злякалася, миттю потягла за собою дівчинку.
Вона лише намагалася допомогти кошеняті, хотіла забрати його з кішкою до себе додому. Наступного дня історія повторилася, тільки цього разу дитині вдалося взяти в руки кошеня, тут і прибігла кішка, яка активно нявкала, намагаючись забрати свою дитину у дівчинки. Жінка теж це помітила та вихопила кошеня з дитячих рук, акуратно поклала перед кішкою та швидко пішла з дочкою додому.
Особисто я не боюся підходити до безпритульних тварин, іноді намагаюся їх погодувати. У цьому немає нічого страшного, лише їхній вигляд може трохи налякати. Але ж вони не винні в цьому, це був не їхній вибір, як їм виглядати.
До речі, щодо зовнішнього вигляду. Нещодавно я побачив сусідського кота, що сидів на підвіконні, він дивився у відчинене вікно, вивчаючи двір. Кіт виглядав дуже доглянутим, з маленьким дзвіночком на шиї, очі блакитні, а шерсть біла-біла. Але ж він такий же кіт, як і ті двоє бездомних, просто живуть у різних умовах.
Через тиждень я перестав бачити те саме кошеня біля будинку та його маму кішку.
А через день моя сусідка забрала до себе двох представників котячих. Мені навіть на душі полегшало.
А що ви думаєте з цього приводу? Чи варто допомагати бездомним тваринам, незалежно від того, як вони виглядають?
