Я обожнюю котів. Удома у мене живуть п’ятеро представників котячих. Якось я вирішила вийти на вулицю восени. Взяла з собою Рижика, він цю справу любить, особливо бігати по купі сухого листя. Так от, я йду стежкою в парку з котом, а спереду йде чоловік з вівчаркою.
Нічого проти не маю тих людей, котрі люблять собак, але особисто мені вони не подобаються. Я їх не боюся, ні, просто не вмію з ними правильно поводитися. А якщо, не дай боже, ця брила потягне тебе за собою, доведеться або бігти за ним, або відпускати, або намагатися утримати на місці.
До речі, цього ж дня та сама вівчарка врятувала мені життя. Розповідаю. Так вийшло, що чоловік зі своїм собакою тримав такий самий шлях, що і я. Через пів години мені захотілося присісти на лавочку, а потім на мене почав бігти собака, грізно гавкаючи. Я подумала, що він біжить прямо до мене, злякалася та заплющила очі від страху, притиснувши до себе кота. Вівчарка оббігла мене, а потім я почула крик позаду. Чоловік виглядав дуже підозріло, господар собаки теж побіг до нього та вдягнув на нього наручники.
Виявилося, що він хотів забрати мою сумочку, яка стояла поряд зі мною на лавці. А ще в нього був ніж, але слава богу мене врятували. Михайло зізнався, що працює поліцейським та не просто так прогулювався парком зі своїм собакою. Мені варто бути більш зацікавленою, щоб почати розуміти собак та правильно з ними поводитися.
