Мені вже тридцять років, живу я в США вже з десяти, адже ми переїхали з батьками, бо вони виграли зелену карту. Тато зі своїм другом відкрили тут свій бізнес, тому на рівень Америки ми одразу були досить заможною сім’єю.
Але з часом батьки перебралися в Європу, сказали, що вони вже старі, а їм там комфортніше, тому наша квартира повністю дісталася мені. Тато позичив мені ще трішки грошей, я дуже багато працювала, навіть взяла кредит. А все для чого? Я відкрила свій бізнес з оренди квартир, по всьому центру Нью Йорку.
Місто величезне, туристів море, тому я досить швидко змогла віддати батькові позичені кошти, та повністю погасити кредит. Хоча й роботи дуже багато, адже кількість квартир у мене велика, двадцять дві штуки, а за всіма потрібно слідкувати, аби прибиральниці все робили вчасно, або ж мешканці не псували меблів (що теж іноді буває), а помічників я не люблю, адже не довіряю.
Батьки часто приїжджають до мене, звісно я безкоштовно поселяю їх в одну із квартир, в будь-якому районі міста, де вони хочуть. Але, нещодавно трапився такий випадок, друг батька, з яким вони починали бізнес, має сина. І той його синок вже одружений, має двох дітей. Так ось, дзвонить мені тато й каже “Син Джона приїде в місто, дай йому апартаменти будь ласка, якісь гарні”.
Вони приїхали, поселилися, я показала їм квартиру. А в США прийнято брати оплату вперед, тому я одразу оголосила суму (зі знижкою). На що почула у відповідь “Ти може забулася, чий я син? Ми тут живемо безкоштовно стільки, скільки захочемо. Попроси прибиральницю, щоб приходила рівно в 11 дня, бо мені так зручно”.
Я промовчала й пішла, а наступного дня, поки ця сімейка пішла гуляти, я поміняла замок у квартирі, а їхні речі (які вони, на щастя, ще не розібрали) привезла в офіс татові цього хамла.
Як думаєте, правильно вчинила? Бо батько мене підтримав, але от боюся я за його бізнес, бо ж вигнала я сина співвласника його компанії.
