Вагітність була болючим питанням для мене, починаючи с 25 років.
Адже саме тоді я вийшла заміж і ніяк не могла завагітніти. Протягом 5 років ми з чоловіком обійшли усіх лікарів з нашою проблемою. Та все ж її причина залишалася невідомою. Обидва були абсолютно здоровими. Ми прожили у шлюбі 9 років, та все ж не змогли бути разом через те, що я ніяк не могла завагітніти.
Родичі чоловіка постійно звинувачували мене у тому, що я приховую безпліддя. Проте я ж разом з чоловіком проходила усі необхідні обстеження і лікарі розводили руками.
Все ж під тиском свекрів чоловік подав на розлучення. У 34 я залишилася зі своєю проблемою сам на сам. Я довго не наважувалася на нові стосунки, адже вважала, що не зможу народити йому дитину, а отже не буду гідна кохання.
Мабуть, цей страх стати непотрібною я набула бувши поруч зі своїм колишнім чоловіком. До речі, після нашого розлучення він зустрів іншу і та йому народила сина. Коли я дізналася цю новину, була певна – причина точно у мені.
Три роки я жила самотньою, поки не зустріла Геннадія. Чоловік був розлученим, мав дітей. Точніше, дружина його покинула з двома доньками пару років тому, виїхала за кордон. Оскільки чоловік вже мав дітей, я наважилася на відносини. Я зізналася Гені, що безплідна. Та він сказав, що кохає мене, не зважаючи ні на що. Для доньок коханого я намагалася стати подругою та у мене вийшло знайти до них підхід! Златці 12, а Поліні 15 і вони навіть раді, що тато знайшов собі жінку.
Я була дуже вдячна тому, що діти мого коханого мене прийняли. Ми проводимо спільний час ледь не щодня, і я дуже люблю компанію дівчат.
Нещодавно я почала себе погано почувати й вирішила звернутися до лікарів. Думала, в мене якийсь гормональний збій та вердикт лікаря мене вразив не на жарт.
«Вітаю, матуся, Ви вагітні!», – почула я у свої 40.
Це було геть неочікувано ні для мене, ні для Гени. Я почала перейматися, як він відреагує, адже сталося якесь диво!
Мій коханий був на сьомому небі від щастя, сказав, що давно мріяв про дитинку від коханої жінки. Доньки чоловіка також зраділи такій новині, хочуть аби це був хлопчик.
Ось так через 15 років, коли я вже зневірилася, я нарешті стала щасливою жінкою!
