З Владиславом ми познайомились у клубі, відпочивали разом із друзями. Хлопець мені одразу сподобався, веселий, з почуттям гумору, гарними очима та відкритою посмішкою. Наступного дня ми зустрілися знову, а вже через два тижні були офіційною парою. В нас багато спільного, але основне це драйвове ставлення до життя, бажання яскравих емоцій, нових вражень, негатив до всього сірого та буденного. Ми обидва легкі на підйом, любимо екстрим, подорожі, до того ж Влад затятий байкер, тому мені теж довелося полюбити мотоцикли.
Через півроку я завагітніла, коханий був дуже радий такій новині, одразу зробив мені пропозицію. На весілля батьки подарували нам квартиру. Вагітність моя проходила легко, проте й не було часу звертати увагу на всілякі застереження, ми продовжували вести активне життя, зустрічалися з друзями, з’їздили відпочити на море, зробили ремонт у квартирі.
Коли на останньому УЗД дослідженні я побачила свою донечку, її маленькі пальчики, почула як б’ється її маленьке сердечко, вирішила обов’язково дослухатися до порад лікарки. Ввечері хотіла поговори з чоловіком про свої враження та переживання, проте натомість він запропонував піти зі знайомими у караоке.
Готуватися до пологів, відвідувати курси молодих батьків та купувати “придане” нашій принцесі мені теж довелося самій. Вдень Владислав був на роботі, а ввечері обов’язково десь завіювався із друзями. Та коли народилася донька, він не відходив від нас і кроку. Але так і не наважився змінити підгузок чи допомогти з купанням. Я вже почала думати, що мій чоловік подорослішав, та за тиждень Влад повернувся на роботу, а додому прийшов лише під ранок.
Спочатку мені просто не було коли з’ясовувати стосунки з чоловіком, малеча часто капризувала, тому якщо видавалась вільна хвилинка, я відпочивала сама чи наводила лад у квартирі. Так минув майже рік, я вдома з підгузками та візочком, а Влад на роботі чи на тусовці з друзями. Мені здавалося, що цей “день бабака” ніколи не закінчиться.
Я кілька разів намагалася поговорити з чоловіком, проте він зовсім мене не чув. Влад не вважав за необхідне змінювати свій спосіб життя, йому за аргументи слугувало те, що у сучасному світі існує доволі багато гаджетів та можливостей аби допомогти розв’язати будь-які питання. Крім того, він апелював, що одружувався з активною, націленою на пригоди дівчиною, а я перетворилася на невдоволену домогосподарку, що це я змінилася, а він цього не хоче. Влад сказав, що хоче аби все було як раніше.
За рік я дуже втомилася і фізично, і морально. Тому поговорила з чоловіком, Влад мене підтримав, я сходила на шопінг, у салон краси, ми домовились про співбесіду з нянею. Ввечері залишили доньку нашій няні-помічниці, а самі вирушили на вечірку байкерів. Я відпочивала та веселилась, а думки мої були про маленьку донечку, що їй доведеться всю ніч провести з незнайомою людиною, чи не ображає вона її, чи добре доглядає. Коли ми вранці повернулися додому, Влад ліг спати, а я пішла готувати сніданок та переодягати малечу на прогулянку. За вечір я не відпочила, а навпаки ще більше втомилася від постійних переживань.
Розлучатися мені не хочеться, я люблю свого чоловіка. Мені хотілось, аби Владислав подорослішав, відповідальніше ставився до своїх обов’язків чоловіка та батька. Проте я не бачу, аби він цього прагнув, Влада повністю влаштовує той спосіб життя, який він веде. Я не знаю, що робити в такій ситуації.
