Я працюю представником фармацевтичної компанії, через це я аж надто часто подорожую. Адже я вийшов на вищий рівень, тому пропоную вироби не лише у своєму місці, а представляю компанію по усіх містах країни, а інколи й в інших країнах.
Саме тому, я дуже багато подорожую, іноді літаками, іноді автобусами, але найчастіше – потягами, адже це для мене зручно, навіть якщо дорога далека, то я волію лежати, аніж сидіти у літаку, таке у мене бачення комфорту.
Але є в мене одна погана звичка – я завжди про все забуваю, моя пам’ять постійно мене підводить, якщо я не запишу собі те, що маю зробити – все, це кінець, я забуду. Ось чому я постійно купую квитки за дорогою ціною, адже все роблю в останній момент. Та мені завжди щастило з тим, що купе люкс ніколи не займали, але саме того дня, коли я їхав на новорічний корпоратив своєї компанії у інший кінець країни – люкс був зайнятий, просте купе теж зайняте, а вільний лише плацкарт, це був жах.
Я ледь їхав там, адже не звик до такої кількості людей, а їхати більше ніж добу. Але я сподівався, що час пройде швидко, та мене швидко розчарували, адже потяг незабаром зламався. Його ремонтували дуже довго, нас не могли причепити до іншого, адже вагонів дуже багато. І сиділи ми так у потязі посеред поля надзвичайно довго, досиділися аж до Нового Року.
Але ви знаєте, як це виявилося класно? Я не пошкодував, що так сталося! Хтось із пасажирів мого вагону мав з собою ялинку, яку віз додому, то він витягнув її й поставив посеред проходу, для атмосфери. Люди мали купу їжі, та й почали ділитися з усіма нею. Всі розмовляли між собою, сміялися, жартували, ми навіть грали в гру “Крокодил” та вгадували новорічних персонажів.
Такого Нового Року у мене ще не було, так я його ще не зустрічав. Але якщо чесно, я б це повторив, адже мені дуже сподобалось, ніколи не думав, що можна так класно провести час з людьми, яких зовсім не знаєш, та ще й в такій ситуації!
