Сашку нещодавно виповнилося 16 років, вже зовсім дорослий статний хлопець, він у випускному класі, якраз взавтра здає останній екзамен, він впевнений хорошист, а через місяць у нього випускний вечір і все було б добре, але родина у Сашка була небагатою, точніше сказати – бідною.
Він жив сам з мамою і бабусею, мама їздила постійно на роботу в місто, в селі заробити гроші було дуже тяжко.
Того рідкого дня, коли всі були вдома, бабуся напекла пирогів з вишнями і всі сіли за стіл куштувати їх, вони були неймовірно смачними. Користуючись моментом, Сашко вирішив поговорити за випускний, він уже через місяць, а в нього і досі немає костюму, у всіх вже є, не піде він же у коротких брюках і сорочці, які явно стали для нього замалими, всі будуть сміятися.
Бабуся запропонувала взяти старий костюм, який лишився після Сашкового батька, він хоч і був уже не в моді, але в дуже гарному стані. Чому добру пропадати.
Мама Сашка довго мовчала, вона поринула у свої спогади, перенеслася на 20 років назад на свій випускний, той день вона не може забути.
Жили вони бідно, зарплати не платили і грошей, щоб купити плаття або хоча б тканини для пошиття плаття не було, тому бабуся знайшла єдиний можливий вихід – перешити своє весільне плаття. Але хоч скільки перешивай весільне плаття, воно всеодно залишиться платтям для нареченої. Того дня всі однокласники насміхалися і прозивалися, що наречена не може знайти свого принца і тому подібне, через годину Сашкова мама в сльозах сиділа вдома, ховаючи плаття в найглибшу скриню, щоб більше ніколи його не бачити.
Раптом мама повернулася до реального життя і сказала, що її син буде у найкращому і найдорожчому костюмі на випускному, ніяких обносків він одягати не буде, тим більше у такий день.
Через тиждень Сашко з мамою поїхали у місто і, дійсно, вони обрали найкращий костюм і зовсім недешевий, можливо це навіть були останні їхні гроші, але ніхто не посміє насміхатися над її сином, тим більше через одяг.
Ось настав цей день, випускний, він хвилюючий і для випускників, які переходять в зовсім інше життя, доросле і самостійне, так і для батьків, які розуміють, що діти вже зовсім не діти.
Сашко одягнув всій костюм, він довго крутився перед дзеркалом, як примірна панянка, збоку стояли мама і бабуся, вони розплакалися, Сашко вже був геть дорослим, високий, чорнявий, неймовірний красень, ще й в такому костюмі, він додавав йому якоїсь солідності й офіційності. Сашко повернувся до мами: «Дякую, мамо, допоки це найкращий день у моєму житті».
Пора було йти до школи і, дійсно, на фоні всіх свої однокласників, Сашко був найкрасивіший. Вечір пройшов добре, всі були щасливими і веселими.
Тієї ночі Сашкова мама довго не могла заснути. Болючі спогади дитинства періодично хвилями спливали у пам’яті, але на обличчі у неї була посмішка, адже вона зробила все аби її син не повторив її шлях, сьогодні він щасливий, а значить щаслива і вона. Попереду лише світле майбутнє і вона завжди буде поруч у потрібну хвилину. Вона зробить все аби його життя було кращим.
