Мене звуть Елізабет, але в Миколаєві Львівської області мене називають просто Ліза. Звичайно, мене моя українська ще не ідеальна та вимова залишає бажати кращого, але я швидко навчаюсь.
Все почалось з дитинства, коли моя няня в Лондоні, де я, власне, народилась та жила розповіла мені про свою країну. Оля приїхала до нас з Львівської області, адже повинна була заробити на навчання свого старшого сина. Інколи вона їздила до себе на Батьківщину, аби побачитись зі своїми рідними та привезти мені дивні, не бачені, досі сувеніри – вишиванки та дерев’яну сопілку, яку власноруч вирізав з дерева її батько.
Мені було цікаво слухати про те, як Оля розповідає про дітей в Україні, про їхні забавки та ігри. Мені завжди хотілось побачити, як діти та племінники Олі з’їжджають з гірки взимку, а влітку роблять халабуди та купаються в озері.
Коли мені було десять, я попросила Олю, аби вона навчила мене розмовляти українською. Спочатку вона вчила мене вимовляти прості слова, як от «дякую» чи «привіт».
Подорослішавши, я познайомилась з Вікторією. Вона працювала перекладачем та змогла займатись зі мною українською більш професійно. Я навчилась писати та говорити цілими реченнями. Ми займались по десять годин на тиждень – в мене було величезне бажання вивчити українську. Всі знайомі підтримували в мені захоплення українською культурою та дарували мені книги українських письменників та футболки із зображенням Лесі Українки та Тараса Шевченка. Я слухала пісні «Океану Ельзи» та Скрябіна.
Нарешті, коли мені виповнилось двадцять я попала туди, куди завжди мріяла – в Україну. Річ в тім, що моїй колишній няньці – Олі виповнилось шістдесят років. Мене зачарувала краса Західної України. Я нарешті познайомилась з дітьми Олі. Вони вже мали свої сім’ї. А от племінник Олі Антон, на два роки старший за мене, який проводив зі мною весь час в Україні, припав мені до душі. Поверталась в Англію я з розумінням того, що довго там не затримаюсь.
Вже шість років я живу в Україні та навіть виховую тут дитину. Наша з Антоном донечка Мирослава з’явилась на світ завдяки нашій любові до України.
