У Сашка був важкий робочий день, понад усе йому хотілося прийняти душ, випити теплого чаю з млинцями та відпочити. Млинці, до речі, він завбачливо купив у кулінарії, роки сімейного життя з Лізою навчили його мати стратегічний запас.
-Тато, привіт! Мене сьогодні похвалила вчителька!
-Привіт, юним геніям і найкращій донечці у світі!
Сашко стомлено роздягнувся, вимив руки, дружина так і не вийшла його зустріти, знову додивлялася якесь шоу по телевізору.
-Лізо, я дуже голодний, коли ми будемо вечеряти?
-Я нічого не готувала і так стомилася за цілий день, ми з дівчатами ходили по магазинах. Наталя скоро виходить заміж, ми вибирали весільну сукню. Нас теж запросили, тому мені потрібно буде сходити у салон і придбати гарне плаття.
-Постав хоч чаю, я млинців купив.
-Слухай, сам постав. Я поспішаю, ми домовились ввечері посидіти у караоке, так би мовити, дівич-вечір.
-Він же був у вас минулі вихідні!
-Ой, не будь занудою. Вкладеш малу спати, мене не чекай. Бувайте!
Сашко поставив чайник, розігрів млинці та покликав доньку вечеряти. Йому мимоволі згадались шкільні роки. Він тоді зустрічався з Анею. Вони жили у сусідніх під’їздах, знали один одного з дитинства, разом гралися на дитячому майданчику, ходили до одного дитячого садочка, потім сиділи у школі за однією партою. Всі звикли вважати їх парою, так і було. Добра, тиха, скромна Аня завжди подобалась Сашкові. Їх пов’язували дитячі спогади, міцна та ніжна дружба, яка поступово переросла у закоханість.
У випускному класі до них перевелася Ліза. Дівчина дуже швидко стала лідеркою у класі. Яскрава, говірка, завжди готова до всіляких витівок, не минало й тижня аби її не викликали до директора. Вчитися вона не любила, проте Ліза вхитрялася списати навіть у найсуворішого вчителя або заговорити найнуднішого викладача. Вона полюбляла влаштовувати різні конкурси, походи, просто зустрічі. З нею ніколи не було нудно. Хлопці обдаровували Лізу цукерками та смаколиками, наперебій запрошували на побачення та проводжали додому.
На новий рік дівчина запросила всіх до себе додому. Її батьки були у відрядженні та не заперечували, аби донька відсвяткувала з друзями. Напередодні вони розподілили, хто кому дарує подарунок. Поклали в торбинку записочки та по черзі витягали. Так вийшло, що Сашко мав обрати подарунок для Лізи. Хлопці потім підходили до нього, просили помінятися, але він і сам не знаючи чого, не зголосився. Аня з рідними зустрічала новий рік за кордоном.
Свято було веселе та гамірне, всі розважались, відпочивали. Дівчині дуже сподобався подарунок Сашка, від неї він отримав теплий шарф. А коли годинник відрахував початок нового року, то Ліза поцілувала Сашу.
Це вже зараз він розумів, що скоріш за все, йому просто лестило, що дівчина, до якої залицялись усі хлопці класу, вибрала його. А тоді він так нічого і не наважився розповісти Ані, коли вона повернулася з закордону. Просто раптово дівчина здалась йому нецікавою, сірою зубрилкою, яка не вміє розважатися.
-А Сашко твій класно цілується, – перше, що сказала Ліза, коли клас зустрівся після новорічних канікул.
Аня втекла та більше з ним не розмовляла. Потім батьки перевели її до іншої школи, а він пішов на випускний із Лізою, викликаючи заздрість багатьох хлопців. Лише після весілля Сашко зрозумів, що для Лізи, яку виховувала сама бабуся, він був лише “вигідною партією”. Батько – директор заводу, мати – завідувачка аптеки, він єдиний син у родині, тому дівчина просто скористалась нагодою, ні про яке кохання й мови не було. Розлучитися він не наважувався, бо Ліза погрожувала забрати доньку та заборонити їм бачитися.
Якось у соцмережах він знайшов Аню, навіть якось наважився написати їй. Вона відповіла, що у неї все добре, мешкає з чоловіком у Німеччині, мають невеличкий спільний бізнес та двох прекрасних синів. Також побажала успіхів та попросила більше її не турбувати.
Сашко перемив брудний посуд та пішов побажати донечці солодких снів.
