Вже 5 років я у декреті та мушу визнати, це дуже нелегко. З ранку до вечора мій чоловік на роботі, а я маю встигнути й приготувати, погратися, позайматися з синами, поприбирати, відвести їх на вулицю. Я маю двох синів: одному трохи більше як рік, іншому – 3. І мій чоловік ніби не розуміє, що я втомлююся.
Коли я почала говорити за відпочинок на морі, він почав вмовляти мене поїхати разом на наступний рік. Ніби буде простіше.
Я взагалі вважаю, відпочивати з маленькими дітьми – це не відпочинок, тим паче для мами. І те, що ми разом поїдемо відпочивати – це, скоріше, для чоловіка відпочинок.
Ми з Русланом у шлюбі вже 6 років і увесь цей час, мені здається, він жодного разу про мене не подумав. Так, він може погуляти у вихідний із дітьми на вулиці, так, я ніколи не купую продуктів і не знаю потреби ні в одязі, ні у техніці. Але ж я і не знаю, що таке життя без побуту та дітей!
Чомусь чоловіки думають, що жінкам так просто прати пелюшки, готувати та прибирати цілими днями. Але ж і жінка має відпочивати, відволікатися на щось інше. Тим паче якщо вона вже 5 років, як у декретній відпустці. Я ж хочу хоч трохи побути у спокої.
Нещодавно я зустрілася з подругами та жалілася на втому, у відповідь почула запрошення відпочити всім разом на морі. Щоправда, мої подруги дітей не мають. Та я погодилася, раптом це єдина можливість у житті. Чоловіка я попередила, він не був від моєї ідеї у захваті, та гроші на відпочинок я у батьків взяла, і вже все сплатила. Чоловік взяв відпустку на тиждень поки я відпочиватиму. Я вже здогадуюся, як відреагує на це свекруха, та мені так байдуже!
Я хочу відпочити й маю на це повне право! Сьогодні я перший день на морі та відчуваю себе щасливою. Сказати, що я сумую? Ну трішки за молодшим сином, переймаюся, що йому важко. Але хай вже з дитинства сини розуміють: мамі потрібен відпочинок!
Щодо чоловіка: я ні краплі не жалкую про свій вчинок, і мені не соромно. Може, хоч трохи зрозуміє, що декрет – це не відпочинок!
