Галайда Мирон

Ось історія, переказана так, ніби ми з тобою каву п’ємо: — Навіщо ти стільки картоплі чистиш і в трилітрові

18 липня Сьогодні був дивний день. Наталя вже кілька місяців умовляла мене поїхати до її прабабусі Ганни

**Щоденниковий запис. Подарунок від доньки: тиша, що заговорила** Вранці Оксана Петрівна метушилась на

«Ти все втратив, Богдане»: як жінка, яку кинули з дітьми, стала господаркою чужого майбутнього Оксана

Коли автобус зламався, а життя — навпаки, заграло Оксана Михайлівна поверталася з дачі разом із онуками.

Коли я народила Олену, мені було двадцять. Ще дитина сама. Наївна, але безмежно закохана в її батька.

Марійка вже збиралася лягати спати, коли з дитячої кімнати почулися тихі, приглушені схлипування.

«Мати живе за мій рахунок» — від цих слів у мене похололи руки. Досі не можу забути той день, коли побачила

Смажена істина: як одна тріска перевернула родину Тарас повернувся додому з роботи, стомлений, але задоволений.

Тінь незвитованих надій Соломія сиділа в затишній кав’ярні у центрі Літова, навпроти своєї подруги Оксани.