Я народилась і виросла у невеличкому місті. Мої батьки були дуже залежні від алкоголю та наркотиків. Усі жителі мого міста та вчителі це знали, тому намагались допомагати мені завжди. Коли вдома починалась чергова п’янка, я завжди йшла на своє улюблене місце — у ліс до річки. Там я могла провести цілу ніч і на ранок йти одразу до школи.
Однокласники не хотіли зі мною гуляти, тому я була завжди самотня — ні батьків, ні друзів. Але одного дня усе змінилось. Я зустріла Романа. Улітку, коли я знову прийшла до річки, щоб побути наодинці, там я побачила чоловічі речі на березі, а у воді плавав він. Ми одразу перекинулись поглядами та почали спілкуватись.
Він приїхав із сусіднього міста. Виявилось, що його батьки поїхали закордон, а він не захотів та переїхав сюди жити до бабусі. Тому він довго не знав, хто я така. Але, на диво, коли все дізнався від однокласників, то не відштовхував мене та продовжував спілкуватись.
Відтоді моє життя перестало бути сумним. Рома навіть давав мені гроші на їжу, бо до цього я часто залишалась голодною, зазвичай мене годували іноді вчителі. Його бабуся часто була на дачі, тому я часто залишалась у нього на ніч.
Так і почалось наше спільне життя. Ми почали зустрічатись і я була щаслива, що нарешті можу жити нормально. Згодом мої батьки стали трохи менше пити та давали гроші на життя, їх було не багато, але нам вистачало. Бабуся Романа згодом зовсім переїхала на дачу, а квартиру залишила нам.
Уся школа знала, яка ми є хороша пара й усі думали, що ми одружимось. Та після вступу в університет, почало все псуватись. Роман дуже дивно себе поводив. Він просто забирав у мене усі гроші, змушував мене цілими днями готувати та прибирати. Я навіть вийти нікуди не могла, бо мене зачиняли вдома.
Коли у нас була університетська вечірка, мене звичайно ніхто не пустив тоді, а сам Рома забрався і пішов, ймовірно на вечірку. Але мені так хотілось туди, що я просто втекла через вікно. Там була драбина, по якій я могла залізти та злізти. Вікно я залишила відкритим, щоб додому повернутись. я не думала, що нас зможе хтось обікрасти, адже район був і так досить бідним, красити не було що.
На вечірці, я побачила те, що бачити не хотіла. Рома цілувався там з якоюсь дівчиною. Це було дійсно боляче, тому я в сльозах пішла додому. Він повернувся, як ні в чому не бувало. Я вже хотіла накричати та влаштувати скандал. Але в моїх очах потемніло і я впала на підлогу.
Прокинулась тоді вже у лікарні та дізналась, що вагітна. Рома просто такий був злий на мене, в його плани не входила дитина. Але я й була у розпачі, бо він мені зраджує, а я вагітна від нього. Тоді не було ніякого вибору, і я сказала собі терпіти та мовчати, щоб у дитини був батько, бо виховати одній мені б не вдалось.
Пропри мою вагітність, Рома керував мною та наказував мені прибирати та готувати для нього. Через це на 8 місяці у мене почались пологи. З пологового будинку мене ніхто не забирав, тому я сама добралась із дочкою на руках. Те, що я побачила вдома у Роми просто було шоком.
Коли я зайшла у спальню, він просто спав на ліжку із якоюсь дівчиною. Сльози просто покрили усі мої щоки та я нічого не могла зробити в голові було лише одне: “Терпи!”. Я подивилась на дочку та пішла на кухню розбирати свої речі.
Коли вони прокинулись, то не очікували мене побачити, але Рома навіть не виправдовувався, а просто сказав тій дівчині йти. Для нього це було ніби норма. Так ми жили декілька років.
Коли Марійці, моїй дочці, виповнилось 3 роки, я віддала її в садочок та влаштувалась на роботу. Було важко, адже мені потрібно було доглядати за дочкою та готувати та прибирати вдома. Рома не давав грошей на свою дочку, тому всю зарплату я витрачала на неї, відмовляючи собі в усьому.
Так пройшло багато років та нещодавно моє життя просто перевернулось з ніг на голову. Одного дня, коли я з дочкою сиділи вдома. До нас прийшов якийсь чоловік та зі злим видом шукав Романа. Побачивши мене з дитиною, його очі просто ніби налились слізьми.
Виявилось, що він побачив свою дружину, коли вона зраджувала йому із моїм Романом. Це було не дивно для мене, адже усі ці роки він так вчиняв зі мною. Я запросила його ввійти та випити чаю. Ми з ним говорили про все до вечора, поки не прийшов Роман.
Цей чоловік, на ім’я Андрій, подивився на нього та навіть не хотів вчиняти йому скандал. Він залишив мені свій номер телефону та сказав вразі чого звертатись. Після цього Андрій розвернувся і пішов.
Але, як тільки закрились за ним двері, Рома почав дуже сильно кричати на мене та вдарив зі всієї сили мене об стіну. Тоді це була остання капля. Я похапцем забрала дочку, забрала усе, що тільки бачила і вибігла з дому. Потім набрала до Андрія, пояснивши ситуацію, він з радістю прийняв мене до себе.
Зараз я живу разом із ним. Ми виявились ніби створені одне для одного. Роман залишився десь в минулому, ми не були навіть розписані, тому на дочку у нього немає жодних прав. Зараз у моєму житті все добре і я рада, що нарешті забула увесь цей жах.
