Вийшла заміж я досить рано, у 20 років. Перше кохання переросло у сім’ю. Так, з чоловіком ми разом майже пів життя, але від того наші стосунки тільки міцнішають. Після одруження жили ми у моїх батьків, оскільки свого ще нічого не мали.
Перші два роки ми довчалися, шукали роботу, влаштовували своє життя. Потім почали сипатися питання про дітей. Чому ми ще не думаємо про це, і чому тягнемо. Але ми спочатку хотіли влаштуватися на роботу, та заробити на власну квартиру. Щоб з малюком вже жити у своєму домі. Бо ж в батьків всім буде тісно. Та й важко нам там жилося. Потрібно було дотримуватися правил, які встановили батьки. Плюс постійно всі були чимось не задоволені, то не там поставили, то не так зробили, то насмітили. Все-таки у своїх хаті ти хазяйка. Робиш що хочеш та коли хочеш. Та й інтимне життя не сильно будеш вести при батьках. Одним словом зручність лише в тому, що за квартиру ми не платили. Хоча продукти купляли всі по черзі.
От ми працювали та й зібрали гроші, і нарешті купили однокімнатну квартиру, звичайно батьки теж трохи допомогли. Не без того. Моєму щастю не було меж. Почався ремонт, я все вибирала, шукала, хотіла зробити наше гніздечко найбільш затишним.
Коли все було готово ми нарешті задумалися про дитинку. Але тут ми стикнулися напевно з найбільшою нашою проблемою. Завагітніти мені ніяк не вдавалося. Йшли місяці, потім вже і роки, всі лікарі розводили руками. Ніхто не міг зрозуміти причину. Тому, тепер питання про дітей мене болюче вражали. Я вже остаточно втратила надію.
Тоді ми вирішили з чоловіком всиновити дитину. Ми про це ще нікому не говорили. Обрали дитячий будинок, і там познайомилися з чудовим хлопчиком. Я заразу відчувала що це моя дитина. Ми почали збирати документи на всиновлення. І тоді наважилися розказати батькам. Реакція їхня мене вразила. Мама кричала що я ненормальна, що мені треба про власних дітей думати, а не чужих брати, хоча вона знала мою ситуацію.
Коли я сказала, що все вже вирішено і ми збираємо документи, і в них буде внук. Вони сказали що тепер у них немає ні внука, ні дочки. Як тепер налагодити стосунки з ними не знаю.
