У нас з Михайлом вже майже десять років сімейного «стажу». Діти підростають, квартиру купили, машину. Їздимо відпочивати та робимо ремонт. Словом, все, як в усіх. Чоловік в мене непоганий, нічого сказати не можу. Любить мене та цінує. Навіть шубу купив.
І ніби все мене мало б влаштовувати, але один нюанс все бентежить. І звати цей «нюанс» Аліна. Вона шкільна подруга мого чоловіка. Разом навчались в школі, а потім в інституті. В Аліни також є своя сім’я, але вона продовжує спілкуватись з моїм чоловіком. Дружби родинами в нас не виходить, бо я не можу знайти спільну мову з цією жінкою, здебільшого через ревнощі. Адже ніяк в мене в голові не вкладається, як можу мій чоловік «просто дружити» з довгоногою красунею. Такого ж просто не може бути!
– Нічого ти не розумієш! – Каже мені чоловік. – Ми й справді просто друзі. З дитинства дружимо.
– Чому тоді ти заміж її не взяв, якщо тобі так цікаво проводити з нею час?
Михайло закочує очі.
– Мільярд разів тобі кажу – вона не цікава мені як жінка. Просто друг.
– Але між чоловіками та жінками, особливо красивими жінками дружби бути не може. – Я намагаюсь пояснити Михайлові – Це загально відомий факт.
– А ми – наочний доказ того, що буває. Аліну ж чоловік до мене не ревнує. Чому тоді ти влаштовуєш сцени?
І я нічого сказати натомість. Так і живемо. Поки інші чоловіки пропадають на риболовлі чи в сауні з друзями своєї статі, мій Михайло може ввечері після роботи їсти суші десь в центрі міста разом з Аліною та весело про щось розмовляти.
Нещодавно вийшов новий фільм, на який я хотіла сходити з чоловіком. Але він відмовився.
– Ми з Аліною вже його бачили, буквально вчора ходили, – безтурботно відповів мені Михайло, – нудьга пекельна. Дивитись не раджу.
От і скажіть мені, будь ласка, як мені спокійно жити й комфортно почувати себе у стосунках, де в чоловіка я далеко не на першому місці? Михайло чоловік хороший, але миритись з присутністю Аліни в нашому житті я далі не можу. Я просто в розпачі! Сподіваюсь, може хоч тут хтось щось порадить?
