І дорослі й малі вірять в казку та здійснення бажань. І я вірю. Але найкраще це коли ти робиш чудеса для інших.
Це приносить навіть більше задоволення, ніж коли ти отримуєш.
Тому під Новий рік, я захотіла стати чарівницею для когось.
Часто проходячи по вулицях нашого міста, я помічаю велику кількість бабусь та дідусів, які не мають що їсти й змушені просити. Вони теж, як діти вірять в диво, і в те що їхнє життя може стати кращим.
Так от в мене виникло велике бажання щось зробити для цих людей, та подарувати їм трохи тепла та радості. Я працювала в ресторані шеф-кухарем. Моя начальниця була дуже хорошою людиною. Тому, поговоривши з нею і поділившись своєю ідеєю, я отримала підтримку, чому була дуже рада.
Я вирішила зробити для цих бабусь і дідусів хоча б один щасливий день, де вони будуть почувати себе в теплі, та потрібними комусь.
Я орендувала зал в нашому ресторані. Ми наготували їсти, прикрасили ялинку. І вирішили запросити всіх стареньких, які жили на вулиці, або які просили кусочок хліба. Коли вони прийшли і побачили це все, то майже всі плакали від радості. Ми чудово посиділи в теплі, нагодували наших гостей та поговорили по душах. Їхні історії вражали в саме серце. Кожному ми ще наготували їжу з собою.
Це був найтепліший день в моєму житті. На серці так стало світло, що ми змогли подарувати кусочок щастя тим, хто потребує.
