Я ніколи не бачив свою маму, весь час мене доглядав батько, який не дуже любив взагалі щось про неї розповідати. Я одружився і нарешті почав будувати свою щасливу сім’ю, а мій батько постійно любить влазити у моє особисте життя, ще й говорить, що я йому щось винен, адже якби не він то ким би я був.
Наше життя з дружиною не таке вже й погане, моєї зарплатні нам вистачає, звичайно хотілося б більше, але маємо те що маємо. Є невеличкий будиночок, жінка також працює, але найголовніше, ми любимо один одного, і почуваємося щасливо та затишно разом. А мій батько нам постійно заважає. Завжди не просить, а ставить перед фактом, що ми повинні йому то телевізор новий купити, то за світло заплатити, то ще щось.
Я не міг сказати батькові ні, адже пояснити щось йому було не можливо. Бували моменти, коли нам самим грошей не вистачало, але батько цього не розумів.
– Ремонт собі у будинку зробили, а мені говорите, що грошей немає. Я з тебе людину зробив! А ти тепер мені допомогти не можеш?
Ну про те, що ми зробили ремонт я згоден. Але наш будинок був такий старий, що ремонт був просто необхідний. Не найкращий звичайно, довелося багато того, чого ми не зовсім хотіли купувати, але і так дуже багато грошей пішло.
Якось батько заходить і каже, що йому телефон новий потрібен, а ми самі вже з побитими ходимо і ніяк не можемо собі купити. Довелося сказати ні, але мій батько, після цього, дуже розсердився на мене.
Перестав приходити у гості, телефонувати, повідомлення не читав. Я почав дуже хвилюватися, але я розумів, що це не наш обов’язок постійно всім його забезпечувати, до того ж у нього була досить не погана пенсія і власна квартира.
Декілька місяців тому, дружина виставила мене за двері, іншого виявляється собі знайшла. І тепер вони разом живуть у нашому ж домі. У мене не було іншого варіанту, як йти до батька, але і він не прийняв мене.
– У мене немає грошей, щоб нас двох утримувати, – пояснив батько.
Довелося винаймати житло. Грошей мені абсолютно не вистачало. Жінка зразу мені сказала, щоб про будинок я навіть не мріяв, вона вже давно на себе його оформила. Тепер я не знав що думати й робити далі. І тут мені зателефонували з невідомого номера, це була жінка, яка говорила мені, що вона моя мама. І що до цього моменту взагалі не знала, що у неї є син.
З моїм батьком у неї склалося все не найкращим чином, але я її розумію, адже сам не завжди можу з ним порозумітися. Ще сказала мені, що я єдиний близький родич якій у неї залишився, і хоче тепер забезпечити мене усім необхідним. І через декілька тижнів, я жив у новому будинку, який подарувала мені мама.
Про це скоро дізналися усі сусіди й жителі містечка. І мій батько з дружиною одразу ж прийшли до мене вибачатися.
Але після того, що вони зробили, я навіть бачити та знати їх не хочу. А от моя мама запросила мене до себе в гості.
