Дідусь прийняв рішення віддати будинок мені. Не повністю віддати, а ми домовилися, що я куплю його в нього, і кожен місяць буду по трохи сплачувати. За 3 роки я віддав практично усю суму. Він одразу ж вирішив переписати його на мене, на всякий випадок.
Будинок у кредит я взяв на 9 років, і кожного місяця віддавав певну суму. Ми домовилися про це на словах і нічого не підписували, тому я міг перестати платити кошти й обманути дідуся, але я б ніколи не зміг такого зробити. Я жив з дідусем. І продукти, ліки, одяг, і взагалі за усі потреби платив я, коштів йшло багато, і це ще не враховуючи грошей які я віддавав за будинок.
У дідуся була пенсія. А гроші, які я для нього платив, він віддав то для мого батька, то внуками роздавав, інколи на свої потреби витрачав. Подарунки гарні всім робив, для свого сина, тобто мого тата, телефон новий придбав, телевізор. Я ніколи нічого в нього не просив, моє завдання це виплачувати йому гроші.
Мене не цікавило, як справи моїх родичів. Після смеrті дідуся, батько чомусь вирішив, що залишок кредиту я повинен виплачувати йому. І постійно вимагав з мене грошей. І він це робив дивним чином: міг о 6 ранку прийти й у двері стукати, або телефонувати 10 разів на день. Одного разу навіть на роботи до мене прийшов.
І після того, як я сказав що не буду нічого йому платити, він почав всім розказувати який я поганий: що у мене купа грошей, що бідного дідуся обманув і квартиру у нього забрав, а він, батько мій, весь час за дідусем доглядав. Брат мій старший вирішив мене підтримати та сказав для батька, що він не правий, і всі його слова не правда.
Я то точно знаю, що дідусь ніколи б свій будинок для сина не віддав би. Адже одяг, їжу, світло, воду і газ – усе це оплачував, а гроші які діставалися моєму батькові, це ті гроші які я віддавав за квартиру.
Вважаю, що дідусь і так багато чого для нього купив. І те, що мені дістається квартира це цілком справедливо, до того ж можна сказати, що я сам її придбав. Але батько удавав, що нас не чує:
“Ти обманув дідуся і це все на чесно”, – говорив він. А от коли дідусю потрібно були ліки – батько одразу говорив, що він тут ні до чого, хай за свої кошти купує. Він знав, що дідусь переписав квартиру на мене, але 6 років вважав, що саме він повинен бути власником цього дому. Але тепер він вже так не думає.
Мені телефонували наші родичі і його друзі. Говорять, що я у всьому не правий, і повинен віддати будинок, для того, кому він належить насправді. Він же виростив мене, а я так не гарно вчинив. А ще краще, продати будинок і поділити кошти між ним і ще двома братами. Які всі розумні! За мене вирішили рішення приймати.
Мені здається, що за цей час, я витратив більше сил, ніж грошей. Я вже не говорю про те, що вони ніколи дідові пакет продуктів не принесли, так вони навіть з днем народження ніколи не привітали, а в гості просто так взагалі не приходили. Навіть у лікарні ні разу не відвідали дідуся, і не запитали мене, чи не потрібна мені допомога, коли я бігав з роботи на роботу, щоб ліку купити й за квартиру заплатити. А зараз говорять, що я не гарно вчинив з батьком і братами, а бідного дідуся взагалі обманув.
І я прийняв рішення поїхати звідти, не міг я так більше жити. Вирішив продати будинок дідуся. І про це зразу дізнався мій батько. Багато грошей у кредит взяв, деяку суму у родичів позичив. Адже вирішив, що я обов’язково допоможу йому все віддати. І те що він зателефонував з іншого номеру не допомогло, вирішив їхати негайно. Я не повинен щось йому давати. Звичайно совість мене мучить, адже ж це рідний батько, але після того, як він зі мною вчинив, я його навіть знати не хочу.
