Мене звати Юра і я завжди хотів танцювати, мене неймовірно вабили бальні танці і якось мої друзі Вадим та Юля записалися у групу початківців і погукали мене за компанію. Я трохи вагався, це все-таки парні танці й самому трохи некомфортно і ніяково танцювати, але бажання танцювати перемогло і я пішов на перше заняття.
Це заняття змінило моє життя. Як виявилося, я був там не один без пари, були й інші хлопці та дівчата, які прийшли танцювати не маючи партнера. Мене поставили у пару з Софією, не скажу, що я дуже сором’язливий, але того вечора щось пішло не так, я так соромився і відтоптав їй всі ноги.
Через день було наступне заняття, я летів на нього. Не знаю чи справа була у танцях чи в Софії, але посмішка з мого обличчя не сходила. Мені вона дуже сподобалася і стала моєю партнеркою по танцях. Софія була симпатичною, стрункою, трохи незграбною, але такою милою.
Я намагався зробити все аби звернути її увагу на себе і крига почала потрохи танути. Ми прогулювалися після танців додому, довго розмовляли, гойдалися на дитячому майданчику. Я вирішив, що пора зізнатися їй у свої почуттях, зупинився, подивився їй в очі й сказав, що вона мені дуже подобається, довга пауза і відповідь: «Ні, не кажи цього, не потрібно». Це все що вона сказала, пришвидшила рух і сама пішла додому.
Я не розумів що сталося і в чому проблема, що я зробив не так?
На наступне заняття я був один, як і всі наступні, Софія більше не прийшла на танці й взагалі я більше її не бачив, ми лишилися друзями лише в соціальних мережах.
Чи міг я написати їй? Так, але був такий ображений і злий, що не міг цього собі дозволити. Можливо і потрібно було, щоб дізнатися в чому таки справа, можливо, якби я тоді був би рішучішим, то зараз все було по-іншому, ми були б разом, адже вона мені так подобалася і, можливо, ще подобається.
