Всі шукають любові у житті, адже вона рівноцінна щастю. Скільки віршів, скільки пісень, де ти живеш, допоки любиш. Всі шукають, але чи всі знаходять і чи є любов з першого погляду, а одна любов на все життя?
Хтось скаже так, а хтось скептично посміхнеться у відповідь.
Мене звати Ліза і я завжди захоплювалася своїм дядьком Богданом, він був для мене прикладом і як чоловіка, і як сім’янина.
Він був одружений з Тетяною вже 25 років і виховували сина Марка, якому було 27 років. Історія його життя дуже цікава і хочу нею з вами поділитися.
Богдану було 22 роки, коли він закінчив університет, тепер він вчитель і після отримання диплома йому запропонували роботу у невеличкому містечку, він мав там відпрацювати 2 роки. Не скажу, що Богдан був у захваті від місця своєї роботи, адже сам він був столичним хлопцем і любив дуже веселе і шумне життя, але що поробиш, робота є робота, тим більше він дуже любив те, чим займався.
Але нудьгував він не довго, одразу йому в серце запала молода вчителька малювання Тетяна, вона якась була незвичне, і точно не місцева, відрізнялася від тамтешніх людей. Вона була просто одягнена, але зі смаком, тонке каштанове волосся завжди було таким безладним, постійно висковзувало з-під пов’язки, сіро-блакитні очі, в них можна було потонути. Вела вона себе не менше дивно, загадково, говорила рідко, але завжди влучно.
Богдан не міг її не помітити, вони познайомилися, розговорилися, здається вони одразу припали один одному до душі.
Тетяна була непростою дівчиною зі складним життям. У 18 років вона закохалася у місцевого хлопця і так сталося, що дуже швидко завагітніла. Потенційний батько був і не проти одруження, але його батьки були категорично проти цього шлюбу, Тетяна їм дуже не подобалася, вони вважали її недостойною, раз так рано завагітніла і пустили плітки по містечку, що їхній син ніякого відношення до дитини не має, а Тетяна десь нагуляла дитину.
Але Тетяна була теж гордою і дізнавшись такі новини про себе, ба більше, новина про те, що хлопець якого вона так любить просто відмовився від неї і сина – розбили їй серце. Проте від дитини вона не відмовилася, батьки як могли допомагали, Таня паралельно вчилася і виховувала сина. Ні з ким вона не зустрічалася після того, хоча хлопців було не мало, але всім відмовляла, допоки не з’явився в її життя Богдан. Вона одразу відчула, що це її рідна душа.
Богдана в свою чергу геть не бентежило те, що у Тетяни вже був маленький син 2 років, вони одразу почали зустрічатися, нарешті в життя Тані з’явилися ті стосунки, яких вона так довго чекала.
Що ж до батьків Богдана, то вони були не в захваті від майбутньої невістки з дитиною, але на відміну від першого хлопця Тані, Богдан сам приймав рішення у своєму житті і через пів року вони одружилися, дитину він одразу усиновив. Всі захоплювалися цією парою і тим як добре Богдан ладнає з уже своїм сином.
Через два роки Богдан забрав свою родину у столицю, вони обоє влаштувалися на роботу, сина віддали в садочок. Час ішов, сім’я тільки міцніла, а любов Тані і Богдана не лишала нікого байдужим.
Як виявилося, дітей у пари більше не було, так і лишився Богдан батьком одного сина, а Богданові батьки з часом так полюбили свого нового внука, що душі в ньому не чаяли.
І хто б міг подумати, коли того найбільше не чекаєш – любов приходить. Таня не думала, що хтось ще її полюбить, кому вона потрібна, матір-одиначка. Та й Богдан не планував мати одразу дорослого сина, а тепер вони і життя не уявляють один без одного.
Тому вірте, щастя є, воно зовсім поруч, просто інколи потрібно трошки зачекати, щоб отримати своє.
