Я відкрила спочатку невеликий магазинчик на околиці міста, а потім – власну мережу продуктових магазинів

Чоловік мене залишив, коли доньці було вісім місяців. Ми з крихіткою залишились двох – без грошей, допомоги та уявлення, як жити далі. Батьків у мене не було, бо я сирота, а чоловікові від нас відвернулись. А все тому, що Олег, мій чоловік, був дуже ревнивим. Йому здавалось, що я з малою дитиною на руках йому зраджую. Спочатку це була звичайна недовіра, а згодом вона перетворилась на відкриту параною та постійні скандали.

Словом, одного разу, вчергове звинувативши мене в подружній невірності, Олег зібрав речі та пішов. Цього разу назавжди.

Ті місяці я загадую з особливим болем. Як тяжко мені було тоді як морально, так і фізично. Але я, не зважаючи, на дитину на руках, змогла знайти роботу, аби заробити хоча б на хліб та молоко.

Тяжко було! Дуже тяжко! Але я була певна, що задля щастя дочки зможу робити все, що завгодно.

Проходили роки, моя Олеся росла, а я з неперспективної роботи змогла вийти на новий рівень доходу. Я відкрила спочатку невеликий магазинчик на околиці міста, а потім – власну мережу продуктових магазинів. В моєї Олесі завжди був найкращий одяг та іграшки.

Коли вона виросла, я потурбувалась про те, щоб донька змогла отримати хорошу освіту. От тільки працювати Олеся не хотіла. Вона була певна, що якщо в мене є кошти, то їй не потрібно докладати зусиль, аби щось отримати.

Сталось так, що коли Олеся вийшла заміж, а я стала старшою і не змогла вести справи належним чином, ми з нею домовились, що весь бізнес я віддаю їй з чоловіком, за умови, що вони мене доглянуть. Донька з зятем, звісно, погодились. От тільки свої відсотки я отримувала тільки перших два роки.

Зараз мені шістдесят чотири. Я живу я старій квартирі й складаю копійку до копійки, аби назбирати на оплату комунальних. Дочка й зять про мене забули, не кажучи, вже про нашу угоду. Не телефонують, не приходять. Часом мене душать сльози розпачу, адже я віддала Олесі все, що мала, не отримавши нічого натомість.

Але просити про допомогу я не буду – не в моїх правилах

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Я відкрила спочатку невеликий магазинчик на околиці міста, а потім – власну мережу продуктових магазинів
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.