Ми проживаємо з дівчиною у цивільному шлюбі близько двох років. Ледь не щодня я чую численні натяки на те, що прийшов час офіційно оформити стосунки, та все ж поки що від цієї ідеї стримуюсь.
Річ в тім, що наші батьки доволі не бідні люди. І Лара зростала у цілком заможній родині, вона ні в чому не знала потреби. Та чомусь її родичі вважають, що чоловік повинен постійно давати гроші, щодня. Я розумію, що у сучасних реаліях дівчині важко заробляти на рівні з чоловіком. Хоча, в мене є багато знайомих дівчат, які заробляють і доволі непогано.
Але все ж я ніколи не ділю навпіл чек, не рахуюсь з дівчиною. Я розумію, що дівчата більше витрачають, через те, що мають і щомісячні доглядові процедури, і гардероб свій оновлюють швидше за чоловіків. Ларі я завжди виділяв кошти на усі її салони краси та одяг, але іноді вона надто витрачає. Так, за день може витратити таку суму, яку в мене в фірмі менеджер за місяць отримує.
Якось я зробив Ларі зауваження, аби вона хоча б трішки розраховувала витрати, адже щодня віддавати велику суму грошей я не можу. Я працюю приватним підприємцем, і хоч в мене й батьки не бідні, грошей я від них не беру. Тому для мене витратити за день заробітну плату одного працівника – недопустимо.
Лара ж щовечора показує мені, що вона хоче придбати найближчим часом. Можна сказати, я їй щодня подарунки коштовні роблю. А ось вже з місяць моя дівчина почала говорити про весілля, я ж поки не готовий на такий крок. Постійні розмови про гроші та подарунки мене бентежать. Здається, окрім дівочих посиденьок, фітнесів, салонів краси та одягу в житті Лари не існує нічого.
Днями ми вечеряли у її батьків і вони також почали натякати на весілля. Наче, між іншим, мама Лари наголосила, що хоче лише шикарне весілля і за нього має платити наречений. Батько ж Лари почав розпитувати щодо ідей нашої весільної подорожі.
Я не зовсім зрозумів, чому це за мене все вже вирішили, я ж навіть пропозицію не зробив. Коли ми повернулися додому, Лара заявила, що два роки – більше ніж достатньо аби дізнатися одне про одного і тому вона чекає, поки наші стосунки перейдуть на новий рівень.
Я відповів, що сам приймаю рішення і визначаю для себе термін, який необхідний для того, аби повністю зрозуміти людину та бути певним, що це кохання. Тоді Лара образилися.
Я не знаю взагалі, що я маю вдіяти. Я розумію, що Лара – це не та людина, з якою я готовий прожити усе життя.
