А нащо він мені тут здався? – Ледве не вголос сказала сестра. Подарує свої двісті гривень, а після нього ще тарілку мий.

Мені завжди було шкода батька, адже він виховував нас сам з того часу, як не стало матері. Звичайно, йому було тяжко, але тримався він гідно. Навіть вигляду не подавав, що стомився, або не має сил.

Зараз коли в мене вже є власна родина, тато вирішив, що допомагатиме моїй молодшій сестрі, а своїй доньці Ларисі. Моя сестра, на відміну, від мене батька не шкодує, а ставиться до нього так, наче він їй щось винний.

– От іншим дітям батьки квартири з машинами покупляли, а ти мені ще нічого, – може сказати Лариса батькові,

– Але ти сама знаєш, як багато тато для нас робить, – кажу я сестрі, – нам нема чого на нього ображатися.

– Звичайно, тато оплатив тобі навчання, то, може, ти й не маєш за що ображатись. А я от маю.

– Але ж ти вчилась на державній формі навчання, – говорю я Ларисі, але її цей аргумент не переконує.

Словом, так було завжди. Сестра постійно знаходила нові причини для того, щоб бути незадоволеною татом.

Так сталось й нещодавно.

Вирішила Лариса заміж виходити. Тато взявся оплатити весілля, хоч він й пенсіонер. З квартирою допомогли батьки нареченого, тому Лариса почала ображатись, що від батька грошей на житло не отримала.

Ціле весілля сестра сиділа, наче у воду опущена. А з татом навіть розмовляти не хотіла. Бо він, бачте, квартиру їй не купив.

Через два дні після весілля був день народження Лариси. Вона запросила всіх – колег з роботи, батьків та далеких родичів чоловіка, мене з родиною. Всіх, крім тата.

– Як ти так могла? – Питаю я в сестри.

– А нащо він мені тут здався? – Ледве не вголос сказала сестра. Подарує свої двісті гривень, а після нього ще тарілку мий.

Мені стало ніяково, коли я почула, як говорить рідна донька про чоловіка, який все життя старається задля неї. Неприємно стало навіть людям, які просто зі сторони чули, про що говорить моя сестра.

Під кінець вечора у двері подзвонили.

– Дивно, ми вже нікого не чекаємо, – сказала Лариса, але пішла подивитись на гостя, якого не чекали.

На порозі стояв наш батько.

– З днем народження, доню, – тато простягнув згорток і пішов.

Лариса так і лишилась стояти мовчки. Вона відкрила згорток, у якому було двадцять тисяч доларів і записка: «Хотів подарувати на весілля, але в той день в банку були неполадки, тому дарую зараз. З днем народження, моя донечко!»

Лариса намагалась догнати батька, але він вже зник у сутінках вечора…

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

А нащо він мені тут здався? – Ледве не вголос сказала сестра. Подарує свої двісті гривень, а після нього ще тарілку мий.
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.