Мені завжди було шкода батька, адже він виховував нас сам з того часу, як не стало матері. Звичайно, йому було тяжко, але тримався він гідно. Навіть вигляду не подавав, що стомився, або не має сил.
Зараз коли в мене вже є власна родина, тато вирішив, що допомагатиме моїй молодшій сестрі, а своїй доньці Ларисі. Моя сестра, на відміну, від мене батька не шкодує, а ставиться до нього так, наче він їй щось винний.
– От іншим дітям батьки квартири з машинами покупляли, а ти мені ще нічого, – може сказати Лариса батькові,
– Але ти сама знаєш, як багато тато для нас робить, – кажу я сестрі, – нам нема чого на нього ображатися.
– Звичайно, тато оплатив тобі навчання, то, може, ти й не маєш за що ображатись. А я от маю.
– Але ж ти вчилась на державній формі навчання, – говорю я Ларисі, але її цей аргумент не переконує.
Словом, так було завжди. Сестра постійно знаходила нові причини для того, щоб бути незадоволеною татом.
Так сталось й нещодавно.
Вирішила Лариса заміж виходити. Тато взявся оплатити весілля, хоч він й пенсіонер. З квартирою допомогли батьки нареченого, тому Лариса почала ображатись, що від батька грошей на житло не отримала.
Ціле весілля сестра сиділа, наче у воду опущена. А з татом навіть розмовляти не хотіла. Бо він, бачте, квартиру їй не купив.
Через два дні після весілля був день народження Лариси. Вона запросила всіх – колег з роботи, батьків та далеких родичів чоловіка, мене з родиною. Всіх, крім тата.
– Як ти так могла? – Питаю я в сестри.
– А нащо він мені тут здався? – Ледве не вголос сказала сестра. Подарує свої двісті гривень, а після нього ще тарілку мий.
Мені стало ніяково, коли я почула, як говорить рідна донька про чоловіка, який все життя старається задля неї. Неприємно стало навіть людям, які просто зі сторони чули, про що говорить моя сестра.
Під кінець вечора у двері подзвонили.
– Дивно, ми вже нікого не чекаємо, – сказала Лариса, але пішла подивитись на гостя, якого не чекали.
На порозі стояв наш батько.
– З днем народження, доню, – тато простягнув згорток і пішов.
Лариса так і лишилась стояти мовчки. Вона відкрила згорток, у якому було двадцять тисяч доларів і записка: «Хотів подарувати на весілля, але в той день в банку були неполадки, тому дарую зараз. З днем народження, моя донечко!»
Лариса намагалась догнати батька, але він вже зник у сутінках вечора…
